ДОПУСКАТИ

ДОПУСКА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ДОПУСТИ́ТИ, ущу́, у́стиш, док.

1. перех. Давати змогу, дозволяти кому-небудь увійти кудись, підійти до кого-, чого-небудь. Де на ніч ставали, Сторожу давали, Стару вдову до обозу Та й не допускали (Шевч., І, 1951, 233); А її не допускали в сільраду зайти (Головко, II, 1957, 158); [Стеха:] Тут тебе дожидатиму! Не допущу тебе до Олени, ні!.. (Крон., І, 1958, 482); — Бережу, матінко княгине, — голосно промовив Оскол. — Моя сторожа вже прогнала їх далеко в поле. І не допустимо, не допустимо до Києва повік (Скл., Святослав, 1959,38); // Дозволяти робити що-небудь, займатися чимсь, брати участь у чомусь. Сільські хлопці були ліпші для мене. Давали мені хліба.., допускали мене до своїх забав (Фр., II, 1950, 343); Вона не може допустити чужу людину, гувернантку, справляти материнські обов’язки коло Юзі (Л. Укр., III, 1952, 635); Як не добивався прикажчик, я так і не допустив нівечити молодої деревини (Л. Янов., І, 1959, 349).

2. перех., з спол. щоб. Терпіти, дозволяти що-небудь, примирюватися з чимось. [Річард:] Мамо, як ти можеш такий на мене поклеп допускати? (Л. Укр., III, 1952, 78); Ми не допустимо знущання з мирних договорів, не допустимо намагань порушувати нашу мирну роботу (Ленін, 33, 1951, 119); Дмитро був далекий від того, щоб вважати свою діяльність бездоганною, та допустити, щоб на нього кричали, як на хлопчиська, він не міг (Збан., Переджнив’я, 1960, 23); // Робити що-небудь. Перекладач поспішав і часом допускав помилок (Сміл., Сад, 1952, 206); Дорожив [Кіндрат Комар] власним добром, не допускав збитків (Ковінька, Кутя.., 1960, 26); // Створювати можливість для чого-небудь. Концесія допускає і навіть передбачає точний договір і точний строк (Ленін, 32, 1951, 317).

3. перех. Вважати за можливе. Навіть при сьогоднішніх наших жорстоких виробничих умовах [на кіностудіях], я цілком допускаю можливість практичного навчання майбутніх висуванців (Довж., III, 1960, 240); Не допускаючи цього, він, проте, іноді помірковував, що.. його вб’ють і тоді Орися вийде заміж за іншого і буде жити з іншим, і ця думка народжувала в його душі страшний біль (Тют., Вир, 1964, 280).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 375.

Допуска́ти, ка́ю, єш, сов. в. допусти́ти, щу́, стиш, гл. Допускать, допустить. Боже, як прийде час умерти, не допускай довго лежати — кажи прийти смерти. Ном. № 8304. Тільки допусти його до коша, а сам не рад будеш. Ном. № 4840.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 425.