ДИКИЙ

ДИ́КИЙ, а, е.

1. Який перебуває у первісному природному стані, живе на волі, не приручений, на відміну від свійського (про тварин). І звір того не зробить дикий, Що ви, б’ючи поклони, З братами дієте… (Шевч., II, 1953, 93); В Карпатах і Кримських горах можна зустріти благородних оленів, диких кабанів, козулю,.. видру (Цюпа, Україна.., 1960, 88); // Який росте без втручання людини, некультивований, на відміну від садового, городнього (про рослини). Далі од берега, коло самих хат, ростуть дикі груші та яблуні (Н.-Лев., II, 1956, 169); Почала рости в лісовій гущавині дика кисличка (Ів., Опов., 1949, 172); // Не оброблений рукою людини, не заселений (про місцевість). Зайшли ми дуже далеко, аж до печер самих. А місце дике таке, неоселяне! (Вовчок, І, 1955, 230); На схід від Чернігова — дике поле, печеніги. Зніме князь Оскол свої сторожі по Сейму — от і відкритий печенігам шлях на Київ (Скл., Святослав, 1959, 36); // Пустельний, глухий. По обіді блукаю по диких скелях або ловлю з Горьким (з яким я близько зійшовся) рибу (Коцюб., III, 1956, 361).

2. Який перебуває у стадії первісної культури (про людей). — Той темний, дикий народ, проклятий мною, і тут не давав мені спокою (Коцюб., І, 1955, 259); Навколо ліс, самотні села і люди дикі, мов шипшина (Тич., І, 1957, 115); //у знач.ім. ди́кий, кого, ч. (мн. ди́кі, ких). Дикун. Дарка.. протанцювала щось подібне до танцю диких (Л. Укр., III, 1952, 647).

3. Сором’язливий, відлюдкуватий. Деякі сміялися з неї [дівчини], що вона така дика, деякі жаліли її (Гр., Без хліба, 1958, 39); Вже до кінця танців Йон не від-ступавсь від Гашіци.., а дика спочатку дівчина дедалі рахманішала (Коцюб., І, 1955, 235); // Полохливий, неприборканий (про тварин). Дикий, норовистий лошак. Він любить скидати ремінь зі шківа, він нестримно мчить уперед, хід його нерівний, рвучкий (Донч., III, 1956, 386).

4. Який важко стримати; нестримний. В серці бідного молдувана надія боролась з жадобою дикої помсти (Коцюб., І, 1955, 215); Велет глянув, подивився, диким реготом залився, наче грім загуркотів (Забіла, У.. світ, 1960, 153).

5. Який виходить за межі відомого, звичайного; неймовірний, страшний. Великий Жовтень, знищивши ті дикі переслідування, яких зазнавали українська мова й література за царського режиму, відкрив широку дорогу.. художній книжці на Україні (Вітч., 5, 1956, 123); // Який викликає подив; незвичайний, дивний. — Диким здавалося і не вірилось просто, що так могло бути: журилась [Марія], а через хвилину — сміх (Головко, II, 1957, 101).

◊ Ди́кий ка́мінь — усяка тверда гірська порода, перев. сірого кольору. Біля.. дверей лежав порослий мохом дикий камінь (Перв., Невигадане життя, 1958, 146); Ди́ке м’я́со, розм., заст. — хворобливий наріст біля рани, яка довго не загоюється. [Марусяк:] А як там рана?.. Дике м’ясо Не показалось? (Фр., IX, 1952, 311).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 274.

Ди́кий, а, е. Дикій. На печерській горі росла тоді дика пуща. К. ЧР. 91. Обізветься хлопство дикими степами. К. Досв. 25. Дикий кабан. Рудч. Ск. І. 186. Д. бузина́. Раст. Бузина. Sambucus nigra. ЗЮЗО. І. 135. Д. ви́шня. Раст. Дикая вишня, Prunus Chamaecerasus, ЗЮЗО. І. 132. Д. го́луб. пт. Горлица, Columbus turtur. Д. гру́ша. Раст. Лѣсная груша. Pyrus communis. Зайшли вони на такий пустирь, що бур’яни аж у чоловіка, і на тім пустирі стоїть дика груша, а на пій груші та такі терпкі. Рудч. Ск. II. 24. Д. коно́плі. Раст. Stachys recta. ЗЮЗО. І. 168. Д. льон. Раст. Linum perenne. ЗЮЗО. І. 129. Д. цибу́ля. Раст. Allium oleraceum. ЗЮЗО. І. 168. Д. чорну́шка. Раст. Nigella arvensis. ЗЮЗО. Т. 129.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 383.