ДВІР

ДВІР¹, двора́ і дво́ру, ч.

1. Господарська ділянка, на якій розміщені садибні будівлі, та місце біля них (часто відгороджене). Двори коло хат маленькі, на кілька сажнів, не обгороджені од вулиці (Н.-Лев., II, 1956, 401); На горбах видно широкі двори трьох колгоспів (Кучер, Засвіт. вогні, 1947, 88).

2. Сільська хата з усім господарством при ній. Сяк-так зібралися [Векла з дочкою], купили двір і жили собі (Кв.-Осн., II, 1956, 468); [Явдоха:] Вони всі так дивуються на нас.. Батько, скажуть, вигнав рідного сина з двору (Мирний, V, 1955, 139); Хай ще дістає він часом від матері запотиличника, але має і відповідну шану як хазяїн двора (Гончар, Таврія.., 1957, 8); // Одиниця обліку господарств у селі, колгоспі. Колгосп наш «Нове життя» невеликий — 67 дворів (Ю. Янов., V, 1959, 159).

3.іст. Присадибне господарство землевласника — поміщика, монастиря і т. ін.; маєток. Знов забрала в двір Олександру. Тишка взяла до покоїв, а до матері було й не пустить (Вовчок, І, 1955, 36); Сини їх — зосталися в дворі підпасичами (Мирний, II, 1954, 158); Якби не поденна робота в дворі та на панських ланах, то хтозна, як би Мартоха прожила з дрібними дітьми (Л. Укр., III, 1952, 636); // перен. Поміщик і його оточення. Був се чоловік старший, котрий тямив ще покійного графа і панщину і по старій пам’яті ніколи не любив мати діла з двором (Фр., VII, 1951, 175).

4. іст. Виробнича одиниця — завод, майстерня. У Москві був збудований Гарматний двір, де виливали мідні гармати (Іст. СРСР, І, 1957, 98); Івану Федорову вдалося добитись створення в Москві Друкарського двору (друкарні), де він .. надрукував кілька книжок (Іст. СРСР, І, 1957, 125).

∆ Моне́тний двір — підприємство, що карбує монети та виготовляє інші державні знаки. П Г. Соболевський за дорученням російського монетного двора успішно організував виготовлення виробів і монет з порошку платини (Наука.., 3, 1959, 22).

5. Приміщення для тварин, реманенту, різних матеріалів і т. ін. Не менш 70% їх [кормів] доцільно підвезти до тваринницьких ферм і скласти на огороджених фуражних дворах (Колг. Укр., 9, 1959, 22); В артілі почалась реконструкція господарського двору (Рад. Укр., 21.IX 1956, 2); Автонавантажувач.. можна успішно використовувати на товарних дворах залізничних станцій (Наука.., 10, 1956, 7).

◊ Заї́жджий двір див. заї́жджий; Ні кола́, ні (ані́) двора́ див. кіл; Прохідни́й двір див. прохідни́й.

ДВІР², дво́ру, ч. У монархічних країнах — монарх і його оточення. Прокопій жив в епоху правління імператора Юстиніана І (527-565 рр.) і стояв близько до двору і армії (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 328); // Довірені монарха. Неабияку роль у посиленні незадоволення в країні відіграли також невдачі на фронті і дедалі більш помітна зрада двору (Нова іст., 1956, 65).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 218 - 219.

Двір, дво́ру, м.

1) Дворъ, мѣсто подлѣ дома, обнесенное заборомъ. І в хаті не чуть, і на дворі не видко. МВ. ІІ. 8. Ой не по правді, мій миленький, ти зо мною живеш: мимо мій двір, нові ворітечка до иншої йдеш. Мет. 67. На дво́рі. Внѣ дома. Приходять тоді брати і Мати Його і, стоячи на дворі, послали до Його, кличучи Його. Єв. Мр. ІІІ. 31.

2) Домъ, усадьба. Не плач, небого, що йдеш за нього: нехай плаче він, що бере лихо в двір. Ном. Хоч не сильна, аби двір закрасила. Ном. На конику заїжджає, до двору женчиків займає. Чуб. Стоять нові двори, а в тих дворках новії ворота. Чуб.

3) Дворъ, Высочайшія особы и придворные. Ось ті, що панують у царських дворах. Єв. Л. VII. 25.

4) Дворня, дворовая прислуга. Іде з своїм двором. Ном. Двіре́ць, двіро́к, двіро́чок, дво́рик, дворо́к. Там я ходив через річку до своєї дівчини; в неї двірок біленький, навколо тополі. Чуб. V. 238.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 362.

двір = дво́рище — у XIV—XVIIст. — форма сімейного та територі­ально-господарського устрою ук­раїнського селянства, що об’єдну­вала кілька селянських госпо­дарств; пізніше — індивідуальне господарство, тобто господарська ділянка, на якій розміщено житло­ве приміщення, садибні будівлі, та місце біля них (часто відгородже­не); оскільки двір — це здавна пе­редусім сільська хата з усім господарством при ній, то він символі­зує взагалі господу; звідси цілий ряд народних висловів з цим значенням; кажуть: «Горе дворові, де корова наказує волові» (тобто горе господареві, над яким верховодить жінка); страшним прокляттям гос­подареві звучить вислів: «Бодай тобі двір заріс!» (тобто зле побажання господареві, аби господа його стала пусткою); коли кажуть: «Нехай кожний дбає про власний двір», то це застереження тим, хто дбає не про власні справи, а судить інших; той, хто «свій двір мете, а на чужий сміття кидає», зазвичай своїх виправдовує, а на чужих вину звертає; разом з цим двір символі­зує панську резиденцію (звідси дворяни́н), про яку народ каже: «У панських дворах великі вікна, та мало світла» (тобто правди) або «До двора брама широка, а з двора — вузька» (прийняти приймуть, особливо коли з даниною, дарами, але невідомо, як і з чим випрова­дять).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006.— С. 169-170.