ГУРТ

ГУРТ¹, а́ і у, ч.

1. Зібрання, скупчення людей на протилежність одній людині. А вже коли сварка розпочнеться, то хлопець тоді зовсім тікає від гурту (Донч., VI, 1957, 151); — Що одинаку — справжня біда, то для гурту крапля лише (Крот., Сини.., 1948, 74); // Група людей, що знаходяться близько один від одного. Великий гурт людей стоїть коло похилої хати (Л. Укр., III, 1952, 730); Знизу до пам’ятника підійшов гурт школярів з молодою учителькою (Панч, Ерік.., 1950, 56); * Образно. З улоговини до вершин пливуть гурти автомашин (Уп., Вітчизна миру, 1951, 28); // Сукупність осіб, об’єднаних спільною метою, певними ознаками, властивостями. Спершу всі ці рибалки ділились на невеличкі гурти; кожен гурт мав свій громадський невід (Мирний, І, 1954, 351); За два роки у з’єднанні Федорова утворився невеликий, але бойовий гурт підривників (Шер., В партиз. загонах, 1947, 139).

У гурті́ — разом, спільно з іншими людьми; не окремо, не ізольовано. Добре тепер стали жити — стали ми в гурті робити (Укр.. присл.., 1955, 352); Селяни давно вже зорали межі, в гурті живуть щасливо, в добрі і достатку (Цюпа, Назустріч.., 1958, 41).

2. Стадо великої рогатої худоби або взагалі група однорідних свійських тварин, об’єднаних з певною господарською метою. У старшого [брата] степи вкриті гуртами, отарами, табунами, а в меншого усе видохло (Стор., І, 1957, 30); Ми розподілили тварин на шістнадцять гуртів по 350-400 голів кожний (Колг. Укр., 11, 1961, 12); // Група птахів, що разом літають, ходять і т. ін. В вирій в пору ранню Гурт лебедячий летів (Щог., Поезії, 1958, 445); Вона крихтами хліба годує гурти голубині (Забашта, Вибр., 1958, 81).

◊ На гурт, перев. із сл. продавати, брати і т. ін. — все разом, у великій кількості; оптом. — То вже як пан стілько беруть на гурт, то я спущу.. по чотири (Фр., І, 1955, 372); Не гурт, у знач. присл., діал — мало. — Та тут хоч спідницю скинь та й по яру бігай! Ніхто не побачить, бо щось тут і хат не гурт видно, — сказав Кайдаш (Н.-Лев., II, 1956, 317); У гурт; До гу́рту — в одне місце, разом з іншими. Вершники гасали по полю, рубали недобитих, а поранених зганяли в гурт (Панч, В дорозі, 1959, 61); Маруся поставила до гурту і свою мисочку (Кв.-Осн., II, 1956, 77).

ГУРТ², а́, ч., архт. Ребро, смуга, пояс, що виступають на стіні будови. Коньоковий гурт — багате архітектурне оформлення конька даху з залізних, цинкових та інших профільованих прикрас (Архіт. Рад. Укр., 12, 1939, 40).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 196.

Гурт, та́, м.

1) Стадо (о скотѣ). По сусідству чужі гурти і отари скрізь паслись. Стор. II. 8.

2) О людяхъ: толпа, собраніе, общество, компанія. Женуть гуртами християн у колізей. Шевч. 613. У гурті, то й смерть не страшна. Ном. № 10721. У гурті каша їсться. Ном. № 10731. Просимо до гурту. МВ. (О. 1862. ІІІ. 57).

3) О неодушевленныхъ предметахъ: группа. Кожну зірку нарізно не запримітиш, а хиба тільки цілий гурт їх. Ком. Р. І. 50.

4) В гурт, до гу́рту. Въ одно мѣсто, вмѣстѣ. Вовк, медвідь і кабан зібрались у гурт. Рудч. Ск. І. 22. Проциндрив Солопій горох і просвистав, а за горохом в гурт і жито, і пшеницю. Г. Арт. (О. 1861. ІІІ. 96). Ходім же до гурту. Стор. II. 21.

5) За гурт. Вмѣстѣ. Бувайте здорові! промовив усім нам за гурт. МВ. ІІ. 132.

6) Гурт на гурт. Всего на всего. Скільки зір гурт на гурт усіх, — цьому ще ніхто й рахуби не склав. Ком. Р. І. 49.

7) Продава́ти на гурт. Продавать оптомъ. Сумск. у. Ум. Гурто́к. Ном. № 10733.

Гурт, нар. Много. Употребляется преимущественно съ отрицаніемъ: не. Не гурт у мене грошей: так там який карбованець лишився. Та й дичини було не гурт-то потраплю піймати. Левиц. І. 122.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 341.

гурт —

1) зібрання, скупчення людей на протилежність одній лю­дині, а також сукупність людей, об’єднаних однією метою; тради­ційними були гуртові зібрання мо­лоді на колодках, вулиці, вечорни­цях, досвітках; гуртовими були та­кож толо́ка (див.), обжи́нки (див.) і цілий ряд інших обрядодій. Гурт зробить, гурт і з’їсть (приказка); У гурті то й смерть не страшна (приказка); У гурті й каша їсться (приказка); прислівник гурто́м — спільними силами, зусиллями, ра­зом. Гуртом можна і море загати­ти (приказка); Піймали щуку мо­лодці та в шаплиці гуртом до суду притаскали (Л. Глібов);

2) музич­ний, танцювальний, вокальний ансамбль.

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006.— С. 162.