ГРУДУВАТИЙ

ГРУДУВА́ТИЙ, а, е, розм. Покритий грудою (див. гру́да¹ 2). Грудувата дорога.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 180.

Грудува́тий, а, е.

1) Въ комкахъ находящійся, комковатый. Грудувата рілля. Канев. у. На гречків’ї жито посіяв, а на ріллі ні. бо грудувата й дощу нема. Волч. у.

2) О дорогѣ: кочковатый, колоткій. Грудувата дорога, а проте їхать нічого (т. е. сносно).

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 332.