ГАЧОК

ГАЧО́К, чка, ч.

1. Зменш. до гак 1-3. Розмовляючи з чоловіком, Зося перестала вертіти гачком (Н.-Лев., І, 1956, 225); Б’ється бідна рибка на гачку (Коцюб., І, 1955, 470); Двері злетіли з гачка і навстіж відчинилися (Мик., II, 1957, 298).

∆ Спускови́й гачо́к, військ. — частина затвору вогнепальної зброї. Корсуна врятувало тільки те, що він, вартуючи, тримав палець на спусковому гачку автомата (Минко, Вибр., 1952, 337); Мефодій обрав собі жертву, прицілився, натиснув спусковий гачок (Шиян, Гроза.., 1956, 412).

◊ Відчепи́ти з гачка́ сме́рті — врятувати від смерті. — Зробіть, Костянтине Івановичу, добре діло — відчепіть з гачка смерті невинну душу (Стельмах, Хліб.., 1959, 459); Гачко́м за ре́бра [зачіпа́ти], ірон. — гостро критикувати, пробирати за що-небудь. — Тільки ж дадуть мені перцю [на районній нараді].. зразу ж мене гачком за ребра: ти про свої цифри скажи (Жур., Вел. розмова, 1955, 19); Заки́нути гачо́к на кого — мати якісь наміри щодо кого-небудь. Едвінові грозила руїна, і він, очевидно, закинув гачок на Ніну, котру вважав великою багачкою (Фр., III, 1950, 166); На гачо́к лови́ти (злови́ти, бра́ти, взя́ти і т. ін.) кого — вводити кого-небудь в оману. Макар Іванович осміхнувся. Нема дурнів! На сей гачок його не зловиш! (Коцюб., І, 1955, 164); Вчитель — людина дуже обережна: такого нелегко взяти на гачок (Петльов., Хотинці, 1949, 184); На гачо́к лови́тися (попада́тися) — бути ошуканим, обманутим. Сташка наче ненароком натякала облюбованій нею "жертві", що вона "щось знає" про нього. При цьому Стаха робила таку таємничу міну, що навіть серйозний хлопець ловився на цей гачок (Вільде, Сестри.., 1958, 380); Буржуазні ідеологи звичайно протиставляють лозунг свободи творчості принципу партійності. Анархіствуючий міщанин легко попадається на цей гачок: йому здається, що тут справді знайдено найуразливіше місце цього принципу (Талант.., 1958, 104).

2. Закручена лінія, завиток, розчерк у письмі. Позирав [школярик] на таблицю, стараючись виводити на папері такі самі крючки, гачки та ковбаси, які вивела вправна економська рука на таблиці (Фр., І, 1955, 250); Все там [в школі] було чудне, незвичайне, якісь таблички з гачками та закарлючками (Коцюб., III, 1956, 27); Вже, здається, дуже подібним в підпис, от тільки в кінці літеру "р" він розтягає, смикав вгору і потім якимись гачками тягне вниз (Хижняк, Тамара, 1959, 93).

3. перен., розм. Зачіпка, причіпка при розгляді чого-небудь. Він [доктор Бессервіссер], без сумніву, талановитий і знающий чоловік. Та тут є й гачок. Бачите, є два роди знающих людей: такі, що щось знають добре, і такі, що знають усе ліпше (Фр., III, 1950, 256).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 42.

Гачок, чка, м. Ум. отъ гак. Крючекъ. Шух. І. 226. Скуй гачок на удку. Левиц. І. 123.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 277.

гачо́к — невеликий гак, крюк; символ приваби, коли кажуть: «На голий гачок не йде щупачок», «Я на такий гачок не піду».

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006.— С. 132.