ГАСПИД

ГА́СПИД, А́СПИД, а, ч. Те саме, що чорт; диявол, дідько, біс. Несамовито загарчав гаспид… (Вовчок, VI, 1956, 272); — Ти, шайтан турецький,.. антантин попихач, самого гаспида внук і всього світу й підсвіту блазень (Гончар, II, 1959, 52); // Уживається як лайливе слово. — Гармати у цих гаспидів добрі, здорові, — з нашого добра накували (Стар., Облога.., 1961, 52); [Колос:] Знову почало з неба сипати. [Ад’ютант:] Час би перестати. [Колос:] Щоб літаки на моїх коней накинулись?.. — Ах ти, гаспиде! (Корн., II, 1955, 36); Царю проклятий, лукавий. Аспиде неситий! Що ти зробив з козаками? (Шевч., І, 1951, 250).

◊ Га́спид їх зна́є — хто його знає. — Чого ж се так припало? — пита Пріська. — Гаспид їх знає! (Мирний, III, 1954, 13); Де в га́спида — де. — І де вона, в гаспида, взялася в корчмі? (Н.-Лев., II, 1956, 16); До га́спида — дуже багато. — Та й перебрав же, вражий син, до гаспида грошей (Кв.-Осн., II, 1956, 244); Яко́го га́спида?; На яко́го га́спида? — чому, навіщо. [Xведір:] Ну, і якого ми гаспида оцими глухими улицями швендяємо? (Мирний, V, 1955, 212).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 40.

га́спид = а́спид — чорт, диявол, дідько, біс; уживаються також як лайливі слова, кажуть: «Ти якого гаспида індичишся!» або, лаю­чись, звертаються чи вигукують: «Гаспидський сину!». — Ти, шай­тан турецький… самого гаспида внук і всього світу й підсвіту блазень (О. Гончар); Царю прокля­тий, лукавий, Аспиде неситий! Що ти зробив з козаками (Т. Шев­ченко); фразеологізми: га́спид їх зна́є — хто його знає; де в га́спи­да — де саме; до га́спида — дуже багато; [на] яко́го га́спида — чому, навіщо; прикметник: га́спидський у сполученнях, що вживаються як лайка: га́спидський син, га́спидська душа́.

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006.— С. 132.