В'ЯЗАТИ
Значення в'язати це
В’ЯЗА́ТИ, в’яжу́, в’я́жеш, недок., перех. 1. у що, чим і без додатка. З’єднувати, скріплювати що-небудь, обвиваючи мотузкою і т. ін.; зв’язувати. Вона.. назбирає і ягоди, і листя, та в’яже у пучечки (Вовчок, VI, 1956, 338); А вона в’язала росяні снопи. Колосок зривала з кожної копи (Воронько, Славен мир, 1950, 109); // з ким — чим і без додатка, перен. Єднати, сполучати. Люди не йшли, а бігли, і були рухи в них такі вільні та жваві, немов хліборобська праця ніколи їх не в’язала (Коцюб., II, 1955, 429); Тілько тепер він почув, як сильно він полюбив сю дівчину, яка магічна сила в’яже його з нею (Фр., VII, 1951, 243); // Прив’язувати до чого-небудь. Верба росла, до неї в’язали ковалі коней (Ю. Янов., І, 1958, 328); // у що і без додатка. Поклавши що-небудь на хустку, скатертину і т. ін., з’єднувати їх кінці у вузол; зав’язувати. В’язали клунки й ховали все, що тільки можна було сховати (Коцюб., III, 1956, 227); Маруся-білоруся Хліб в хустинку в’яже (Мал., II, 1956, 212).
2. Обвивати мотузкою руки або ноги, позбавляючи кого-небудь свободи руху; зв’язувати. Беріть мене! беріть, в’яжіте. Ведіть до пана у світлицю! (Шевч., II, 1953, 100); Злобителі мені в’язали руки (Стар., Поет. тв., 1958, 62); Якщо ти фахівець абиякий, то тільки електромашинка загуде, овечка в тебе рветься, б’ється, під руками, мусиш її в’язати. А найвищий клас — це коли стрижеш і не в’яжеш (Гончар, Тронка, 1963, 58); // перен. Позбавляти можливості вільно, самостійно діяти. — Простий, скромний одяг самому мені подобається дуже, бо він мене нічим не в’яже (Крим., А. Лаговський, І-II, 1905, 73); Маруся не знала, як себе вести. Сьогодня [сьогодні] щось в’язало її (Хотк., II, 1966, 150); Семидочний був скупий на слова, можливо, його в’язав незвичайний вигляд їдальні, де в паркеті, мов у воді, відбивався його вицвілий костюм (Панч, В дорозі, 1959, 150).
3. Плести що-небудь спицями, гачком і т. ін. Чорнявий чоловік старі нерети понаправляв і почав в’язати новий (Вовчок, VI, 1956, 233); В кутку біля настільної лампи бабуся в’язала мені рукавицю (Сміл., Сашко, 1957, 21).
◊ І лик (ли́ка) не в’я́же див. ли́ко.
4. також без додатка, мед. Утворювати з білками тканин організму нерозчинні сполуки, припиняючи запальні процеси.
5. також без додатка, спец. Мати властивість склеювати, скріплювати тверді матеріали (про розчин вапна, цементу і т. ін.).
6. Скріплювати дерев’яні частини будівлі врубуванням.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 796.
В’язати, жу, жеш, гл.
1) Вязать, связывать. Як кажуть, то й батька в’яжуть. Ном. № 1081. Буду жати і в’язати, доленьки шукати. Мет. 276.
2) Привязывать. Приїхав до долина, в’яже коня до ялини. Мет. 91. Хто путає (коня), той ногами плутає, а хто в’яже, той певно спать ляже. Ном. № 11396.
3) Присоединять къ чему, связывать съ чѣмъ. Не знайшли нічого такого, щоб її до того діла в’язати. Мир. Пов. II. 111.
4) — руку. Жениться, выходить замужъ.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 260.
в'язати Переклад слова
Переклад на англійську Translate | Переклад на російську Перевод |
knit | вязать |
в'язати Транслітерація слова
Паспортна транслітерація | Географічна транслітерація | Американська транслітерація |
viazaty | v'iazaty | v'yazaty |
в'язати Рід - дієслово, недоконаний вид
в'язати Словоформи слова
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | в'яжу | в'яжемо |
2 особа | в'яжеш | в'яжете |
3 особа | в'яже | в'яжуть |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | в'язатиму | в'язатимемо |
2 особа | в'язатимеш | в'язатимете |
3 особа | в'язатиме | в'язатимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | в'язав | в'язали |
Жіночий рід | в'язала | |
Середній рід | в'язало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | в'яжімо | |
2 особа | в'яжи | в'яжіть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | в'яжучи | |
Минулий час | в'язавши |
в'язати Кількість літер у слові
Кількість літер | Кількість голосних | Кількість приголосних |
6 | 3 | 3 |