ВІДРИВАТИ

Значення відривати це

ВІДРИВА́ТИ 1, а́ю, а́єш, недок., ВІДІРВА́ТИ, ірву́, ірве́ш, док., перех. 1. Тягнучи, смикаючи, відділяти, відокремлювати частину від цілого або щось прикріплене, приклеєне тощо. Одчиняю коробку з халвою і разом з віком відриваю шматок білого волокна (Коцюб., II, 1955, 263); Він відривав від грона винограду ягідку за ягідкою (Вільде, Пов. і опоп., 1949, 101); — Рукава ніяк не знайду. Чи не одірвав, бува, його хто? — запитав Довбня, плутаючи на собі пальто (Мирний, III, 1954, 218); Відірвала листок з блокнота й поклала Петрикові до кишені (Дмит., Розлука, 1957, 123); // тільки док., перев. безос. Відрізати, знести осколком снаряда, машиною тощо голову, ногу і т. ін. Йому відірвало ногу.

◊ Відрива́ти (відірва́ти) з м’я́сом див. м’я́со.

2. перен., розм. Забирати, віднімати в когось що-небудь. Бачив я… Як у бідного багаті крихту одривали (Щог., Поезії, 1958, 55); // Віднімати, відділяти частину від чого-небудь на шкоду собі або комусь. Недоїдав, недопивав… По копійці збирав… Одривав від пенсії (Є. Кравч., Квіти.., 1959, 167).

◊ Відрива́ти від свого ро́та — не їсти самому, залишаючи для когось. — Чи я ж його не любила, не жалувала? Од свого рота одривала шматок хліба та годувала його (Н.-Лев., І, 1956, 107).

3. перен. Насильно відсторонювати, відводити кого-небудь від когось, чогось. І насилу-то, насилу Мене одірвали Од матері неживої (Шевч., І, 1951, 295); Доки якось відірвали Настю від Гната. Гната повели. Мотря взяла Настю до своєї хати (Коцюб., І, 1955, 74); // Відводити руку, голову і т. ін. від чого-небудь. Вона важко відривала мокрі руки від обличчя (Стельмах, Кров людська.., І, 1957, 213); — Хто це? — одриває голову від підлоги й повертається до священика княгиня Ольга (Скл., Святослав, 1959, 55).

Відрива́ти (відірва́ти) о́чі (по́гляд) від кого, чого переставати дивитися на щось. Олександр тепер не відривав очей від річки (Панч, Вибр., 1947, 296); Сашко на момент одірвав погляд од прицілу (Ю. Янов., І, 1954, 99).

4. перен. Не давати можливості робити щось, займатися чимось. Як бачиш, все мені публіка докучає, одриває од діла (Коцюб., III, 1956, 430); Вона не заважала дяді Кості і від роботи не відривала (Коз., Сальвія, 1959, 157).

5. перен. Розлучати кого-небудь з кимсь або чимсь. — А чи можна ж до десяти літ хлопця одривати від батька та матері? — спитав знову дід (Мирний, І, 1954, 283); * Образно. Мусить вона розлучатися з сином, з дочкою, живцем відриваючи їх від серця (Гончар, Таврія, 1952, 18); // перен. Позбавляти зв’язку кого-, чого-небудь з чимсь. Ніяка сила не відірве мене од моєї землі (Ю. Янов., І, 1954, 67).

ВІДРИВА́ТИ2, а́ю, а́єш, недок., ВІДРИ́ТИ, и́ю, и́єш, док., перех. Риючи, витягати те, що було закопане в землю або засипане чим-небудь. Чумаченко почав швидко відривати потерпілого (Тют., Вир, 1964, 316); Ідуть розкопки [Мессіни].. Ось городовий встає. Це знак, що одрили тіло (Коцюб., III, 1956, 354).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 628.

Відривати, ва́ю, єш, сов. в. відірвати, рву, веш, гл. Отрывать, оторвать. Ой відріжте й або відірвіте й та срібного ґудзя. Мет. 403.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 226.

відривати Синоніми слова

віддирати, відокремлювати, (від себе) забирати, віднімати, (від діла) відвертати, відтягати, (очі) відводити, (від матері) розлучати з, рвати

відривати Переклад слова

Переклад на англійську
Translate
Переклад на російську
Перевод
tearотрывать

відривати Транслітерація слова

Паспортна транслітераціяГеографічна транслітераціяАмериканська транслітерація
vidryvatyvidryvatyvidryvaty

відривати Рід - дієслово, недоконаний вид

відривати Словоформи слова

ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
ОДНИНАМНОЖИНА
1 особавідриваювідриваємо
2 особавідриваєшвідриваєте
3 особавідриваєвідривають
МАЙБУТНІЙ ЧАС
ОДНИНАМНОЖИНА
1 особавідриватимувідриватимемо
2 особавідриватимешвідриватимете
3 особавідриватимевідриватимуть
МИНУЛИЙ ЧАС
ОДНИНАМНОЖИНА
Чоловічий рідвідриваввідривали
Жіночий рідвідривала
Середній рідвідривало
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ
ОДНИНАМНОЖИНА
1 особа відриваймо
2 особавідривайвідривайте
ДІЄПРИСЛІВНИК
Теперішній часвідриваючи
Минулий часвідривавши

відривати Кількість літер у слові

Кількість літерКількість голоснихКількість приголосних
945

відривати в англійській розкладці - dslhbdfnb

Цитати української літератури з використанням слова відривати

"Хай не знає її добре серце, як нам приходиться дітей від сім’ї відривати"Мирний Панас - Лови

"Чумаченко почав швидко відривати потерпілого і раптом в світлі ракети, що злетіла звідкілясь ізнизу, побачив вибалушені на нього очі і впізнав лейтенанта Дороша"Тютюнник Григорій Михайлович - Вир

"— Коні все в роботі, годі їх відривати, а других просити не хочу!"Кобилянська Ольга Юліанівна - Людина

"П’явок я не боявся, бо не раз доводилося відривати їх від литок, коли бродив по очеретах"Дімаров Анатолій Андрійович - На коні й під конем

"— Кажете — пірамідальний куб? — Фаусто Лабан погладив дзеркальну грань, не бажаючи відривати від неї рук"Бережний Василь Павлович - Археоскрипт

"Неначе вовчиця, кинеться на нього і буде відривати його від дівчини, коли прийде вже до шлюбу"Кобилянська Ольга Юліанівна - Земля

"Одежа пристала і треба її відривати, але — боляче"Барка Василь Костянтинович - Жовтий князь

"— Ви, розуміється, пане кондукторе, не з приємності відривати ці папірці працюєте"Винниченко Володимир Кирилович - Сонячна машина

"І коли рука почала з дивовижною легкістю, ніби які відпадай, відривати замки залізних дверей, як твій син розмахнувся сокирою і сікнув по руці… Рука хруснула і відпала на землю"Самчук Улас Олексійович - Марія