ВІДДАВАТИСЯ

ВІДДАВА́ТИСЯ, даю́ся, дає́шся, недок., ВІДДА́ТИСЯ, да́мся, даси́ся, док. 1. Віддавати себе під чию-небудь владу, у чиє-небудь розпорядження; здаватися. [Антей:] Ти не продався, — гірше! Ти віддався у руки ворогу як мертва глина, з якої кожне виліпить, що хоче (Л. Укр., III, 1952, 440); Хлопці потягли дівчинку за собою, і мала, обнявши обома ручками Феліксову шию, мовчки віддалася на їхню волю (Ю. Янов., II, 1954, 43); * Образно. Він одбігає од воріт, кидається в широкі розгони вулиць і, віддавшись їхній владі, ходить по місту, мов стуманілий (Мик., II, 1957, 176).

2. Присвячувати себе кому-, чому-небудь. Її [Україну] пізнавши, чи ж я міг Не полюбить її сердечно, Не відректися власних втіх, Щоб їй віддатись доконечно? (Фр., X, 1954, 66); Потім Я думав ще поезії віддатись (Сам., І, 1958, 84); // Захоплюватися чим-небудь. Ніщо не захоплювало його глибоко; лиш одній фотографії віддавався він з дивним запалом (Коцюб., І, 1955, 253); Федя увесь віддався своїй гітарі та своїм пісням (Ткач, Жди.., 1959, 50); // Поринати, заглиблюватися в думки, почуття і т. ін. Хазяйка, у якої жив і яка варила йому їсти, не докучала йому своїм товариством, от і мав Спориш досить часу віддаватися своїм думкам (Фр., II, 1950, 274); Ігор увесь віддався незвичному і хвилюючому почуттю (Донч., V, 1957, 25).

3. за кого і без додатка. Виходити заміж. До мого сусіда приїхала підвода, то привіз [знайомий] звістку, що моя сестра віддається (Свидн., Люборацькі, 1955, 130); Краще б вона сивим волосом світила, ніж мала втопити свою долю, віддаючись за Гната! (Коцюб., І, 1955, 28); — Хоч і рік стерегтимете мене, а на другий оддамся таки не за кого іншого, як за Йвана Золотаренка (Вовчок, І, 1955, 24); Та віддалась Одарка верст.. за сорок од рідного села (Вишня, І, 1956, 316).

4. Зав’язувати статеві зносини з кимсь (про жінку). Маланка зразу брала його залицяння за парубоцькі жарти і все здалека трималася, але коли він пообіцяв їй женитись, віддалась йому душею й тілом (Кобр., Вибр., 1954. 192); Справді, вона засліплена ним.. Вона готова будь-коли віддатись йому, не задумуючись про майбутнє (Гончар, Людина.., 1960, 74).

5. Відбиватися (про звук); відлунювати. Глухий гуп сотні ніг віддається раз по раз у повітрі (Мирний, IV, 1955. 194); Гомін глухо віддавався у вільготному повітрі школи (Л. Укр., III, 1952, 573); Десь загавкав собака, луна покотилась над річкою і віддалася в степу (Десняк, II, 1955, 28).

6. перен. Викликати певне почуття у відповідь на що-небудь. Як Тетяна засміється, В душі радість оддається (Пісні та романси.., II, 1956, 11); Сей поклик гіркий, безнадійний, вразливий Співцеві у серці віддався, — Мов серце розкраяв… (Л. Укр., І, 1951, 346); А уже по Москві розійшлося: — Ленін трудиться з нами! Ілліч! Як це в душах людських віддалося. Розцвілось на мільйонах облич! (Бичко, Вогнище, 1959, 82).

7. тільки недок. Пас. до віддава́ти 1,4-10,15. Людмила Михайлівна, певне, скоро переїде на другу квартиру,.. але знайти другу трудно, хоч віддається їх багато (Л. Укр., V, 1956, 285); Відомо, що допушкінська проза густо насичувалася умовнопоетичними елементами мови, віддавалась перевага "високому стилю" і в прозі (Талант.., 1958, 11).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 576.

Віддаватися, даюся, єшся, сов. в. віддатися, дамся, дасися, гл.

1) Отдаваться, отдаться. Левиц. Пов. 81.

2) Выходить, выйти замужъ. Чого журиться? Нехай та журиться, що віддається. Ном. № 2265. Мамко моя старенькая, хочу ся віддати, коли б прийшли старостоньки до нашої хати. Гол. І. 197.

3) Отдаваться, отдаться (о звукѣ и пр.). Як Тетяна засміється, в душі радість оддається. Котл. МЧ.

4) Выражаться, выразиться, передаваться, передаться, отражаться, отразиться. В тих писаниях красний божий мир і чоловіча жизнь…. не оддались так правдиво, як воно есть у нас перед очима. К. Гр. Кв. 19.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 210.