ВІДБИВАТИСЯ

ВІДБИВА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., ВІДБИ́ТИСЯ, відіб’ю́ся, відіб’є́шся; мин. ч. відби́вся, би́лася, лося; наказ, сп. відби́йся; док. 1. Відламуватися, відпадати, відколюватися внаслідок ударів. Від горшка відбилось вухо.

2. Захищаючись від когось, завдавати ударів. Кинулися улани живо боронити майора, що був вже кріпко поранений, та ще таки відбивався (Кв.-Осн., II, 1956, 390); Матрос відбивався ногами й так ударив одного в живіт, що жандарм відлетів і покотився до присінців (Досв., Вибр., 1959, 111); Кирило Іванович насилу одбився від собак (Мирний, І, 1954, 162); Тільки твердо так трималось Місто гордеє, уперте, Раз одбилось, потім вдруге (Л. Укр., І, 1951, 375); // перен. Виправдуючись, наводячи докази, захищатися від чиїхось закидів, обвинувачень. — Адже ж кажуть, що й сова хвалила своїх дітей, що, мов, кращих і на світі нема, — одбивалась Уляся (Н.-Лев., IV, 1956, 338); — Та що ви, хлопці, — одбивався Павло, але дружня розмова була порушена, спалахнула сварка (Кучер, Прощай.., 1957, 293); Удовенко захотів відбитися жартом: — А що ж, можна з переляку і померти (Д. Бедзик, Дніпро.., 1951, 36).

3. Відходити, віддалятися від товариства, гурту, стада. Риба ходить у морі великими табунами, а від того табуна відбиваються менші табуни (Збан., Мор. чайка, 1959, 123); Б’ється Остап і рубається, аж правиця козацька зомліває, одбився далеко від своїх (Вовчок, І, 1955, 333); Одна галка чомусь одбилась від зграї, піднялась вище за всіх (Донч., IV, 1957, 85); // Відставати від тих, з ким разом ішов, біг, летів і т. ін. Йдуть та й ідуть [заробітчани], чорні, похилені, мокрі, нещасні, немов каліки-журавлі, що відбились од свого ключа (Коцюб., II, 1955, 32); Вона, захопившись красою весняного лісу, зайшла дуже далеко, відбилася від подруг, стомилася (Грим., Син.., 1950, 44); // Утрачати зв’язок з товариством. З весною дехто [з хлопців] почав одбиватися від гурту (Мик., Повісті.., 1956, 144); На музики перестала ходити, од дівчат одбилася (Барв., Опов.., 1902, 85); Докладно Вам сказати, що і як звертає на себе увагу.. я тепер не можу, бо вже давно, як відбилась від всякого товариства (Л. Укр., V, 1956, 62); // Віддалятися, відходити від певного місця. Від берега непомітно відбивається човен, на якому.. сидить сивобородий Іванів дід (Стельмах, Кров людська.., І, 1957, 170); Оце я відбився від путі (Барв., Опов.., 1902, 204).

◊ Відбива́тися (відби́тися) від до́му (сім’ї́ і т. ін.) — переставати бувати вдома, серед членів сім’ї і втрачати зв’язок із ними. Поступлю я, тату, в суд або десь в урядники, таки в нашому місті. І од дому не одіб’юся, і до чину дослужуся (Н.-Лев., І, 1956, 182); — За роботою і товариством зовсім, Іване, відбився ти від сім’ї (Стельмах, II, 1962, 213); Відбива́тися (відби́тися) від рук — ставати неслухняним, переставати слухатися кого-небудь. — Тільки гляди мені, Ігоря нашого стримуй. Геть від рук почав одбиватися (Кучер, Чорноморці, 1956, 395); Хлопець перестав слухати батька й відбився від рук матері (Чорн., Пісні.., 1958, 34).

4. розм. Переставати займатися чим-небудь. Боліло в неї серце дивитись, як її Романко ходить до школи, ..відбивається від хліборобства (Коцюб., І, 1955, 102); Ось Женя не відіб’ється від роботи (Ле, Міжгір’я, 1953, 40); // Відхилятися в розмові від певної теми, питання тощо. [Магістер:] Колеги, ми відбилися від теми (Л. Укр., III, 1952, 99).

5. на чому, у чому. Залишати свій слід. Листок відбився на твердій породі (Ющ., Люди.., 1959, 78); //Залишатися (про слід від чогось). На снігу добре відбився слід його [вовка] лап (Донч., IV, 1957, 93).

◊ Відбива́тися (відби́тися) в па́м’яті — запам’ятовуватися. Ось яка та картина, що відбилася в пам’яті моїй наперекір течії вічно біжучого часу (Л. Укр., III, 1952, 742).

6. фіз. Зустрівши перепону, повертатися в зворотному напрямку (про світло, радіохвилі і т. ін.). Світло електрики відбивалося від дзеркального скла (Коп., Тв., 1955, 271); Якщо на шляху поширення радіохвиль зустрінеться який-небудь об’єкт, енергія імпульсів відіб’ється від нього і почне поширюватись в усі боки (Осн. радіотехн., 1957, 204); // Віддзеркалюватися на гладенькій, блискучій поверхні. В її [річки] темній глибині відбивається і ліс, і гори, і село з хатками та садками (Мирний, IV, 1955, 316); У шибці, як у дзеркалі, відбилося.. її обличчя (Чорн., Визвол. земля, 1959, 209); // Віддавати луною, відлунювати. Голосна луна розляглася серед тихої ночі, одбиваючись по кілька раз од гори, од скелі до скелі (Н.-Лев., І, 1956, 60); А з криниці як не відіб’ється його голос ще вдвоє сильніше (Фр., IV, 1950, 74); Тисячоголосе "ура" сколихнуло сільську тишу й луною відбилося від лісу (Панч, Вибр., 1947, 364).

7. Виділятися, вирізнятися на тлі чогось. Здоровий засмалений морським вітром вид [Алі] та червона хустка на голові прегарно одбивались на тлі блакитного моря (Коцюб., І, 1955, 390).

8. Проявлятися, виявлятися (про зовнішній вияв почуттів, стану і т. ін.). В його чорних блискучих очах відбивався внутрішній спокій душі (Фр., V, 1951, 16); Щире співчуття.. відбилося на Любчинім лиці воднораз з неприхованим здивуванням (Ле, Міжгір’я, 1953, 214).

9. Відображатися в чому-небудь. В славних трудових ділах хліборобів України, як сонце у краплині води, відбивається відданість радянських людей.. Батьківщині, ленінській партії комуністів (Рад. Укр., 4.VIІІ 1959, 1); В нашому розкутому труді Розквітли людства сили молоді, Відбились мрії творчі, невгомонні (Криж., Під зорями.., 1950, 40).

10. Знаходити своє вираження в художніх образах, картинах тощо. В них [піснях] відбивалась сумна історія батьків (Ле, Міжгір’я, 1953, 16); В його картині чарівній Відбився край в усій красі своїй (Бажан, II, 1947, 217).

11. Впливати на кого-, що-небудь, позначатися на комусь або чомусь. Як же побуваю в гостях, то нервове напруження одбивається часом на тому, що голова вранці не свіжа і груди щемлять, їм гірше (Коцюб., III, 1956, 335); Згодовування тваринам зеленої маси люпину і конюшини добре відбивається на прирості ваги і якості тваринницької продукції (Колг. Укр., 7, 1957, 35); Я й так боюсь, мамочко, що моє лихо відіб’ється на твоїх і без того неміцних нервах (Л. Укр., V, 1956, 322); Соколова відповіла Валєнсу, що катастрофа не відіб’ється на темпі будівництва і воно буде закінчене точно в строк (Собко, Зор. крила, 1950, 235).

12. тільки недок. Пас. до відбива́ти 1-4, 6, 7, 9, 10, 12-14. Найкращі сорти рослин засвоюють лише 1,5-2 проценти сонячної енергії, яка падає на нашу планету, а решта її відбивається земною кулею в космос (Наука.., 3, 1957, 3); Про свої переклади з Гейне довідалась я, що вони таки не загублені, але мають перше бути видруковані у "Віснику", а потім вже відбиватися окремим виданням (Л. Укр., V, 1956, 337).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 554.

Відбиватися, ваюся, єшся, сов. в. відбитися, діб’юся, б’єшся, гл.

1) Отбиваться, отбиться. Од троянців одбивались. Котл. Ен. VI. 62.

2) Удаляться, удалиться, отдаляться, отдалиться, отбиться. Від роду відбилася. Чуб. V. Тут родилася, тут хрестилася, у чужую сторононьку да й відбилася. Мет.

3) Отражаться, отразиться. В прозорій воді відбиваються золоті верхи. Левиц. І.

4) О кобылѣ: случиться съ жеребцомъ. Шух. I. 211.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 204.