ВКЛАДАТИ

ВКЛАДА́ТИ ¹ (УКЛАДА́ТИ), а́ю, а́єш, недок., ВКЛА́СТИ (УКЛА́СТИ), вкладу́, вкладе́ш, док., перех., у що. 1. Класти в середину чого-небудь. Микита спокійно й діловито вкладав речі у віз, дбаючи тільки за одно: щоб не загубилось або не потовклось у дорозі (Вас., І, 1959, 290); Оксана пішла в сад, зривала найкращі грона, дбайливо вкладала їх у ящик (Шиян, Гроза.., 1956, 603); Я до піхви вклав клинок (Сос., II, 1958, 420).

Вклада́ти (вкла́сти) в ру́ку (ру́ки) кому або кого, уроч. — давати щось кому-небудь. Вкладає меча в руки вірного сина Наш край, щоб цей меч пломенів (Бажан, Нашому юнацтву, 1950, 46); Видобула його [срібло] лише в день проводів, урочисто вклала хлопцеві в руку: — Це тобі, сину, на щастя… (Гончар, Таврія.., 1957, 44).

◊ Вклада́ти (вкла́сти) в домови́ну — доводити до смерті. — Коли ти.. ще покладеш мені дитя в нецьки, то я тебе в домовину вкладу! (Стельмах, Хліб.., 1959, 136); Вклада́ти (вкла́сти) в уста́ чиї — у висловлюваннях своїх героїв проголошувати певні ідеї, виражати думки, переконання і т. ін. Ібсен у п’єсі "Нора", або "Ляльковий дім", в уста головної героїні вкладав протест проти принизливої ролі жінки в буржуазній сім’ї (Вітч., 5, 1956, 160); Вклада́ти (вкла́сти) ду́шу в що — робити що-небудь з любов’ю, з натхненням. — Люди душу свою вкладають у будівництво, — каже начальник комсомольського штабу будівництва цукрозаводу (Рад. Укр., 5.IV 1961, 3); [Прокіп:] Е, не кажіть. У всяке діло треба душу вкласти (Корн., II, 1955, 76);

Вклада́ти (вкла́сти) у ву́ха — нашіптувати, наговорювати комусь на кого-небудь. Знайшлись навіть такі, що вклали панові в уха бунтівничі речі молодика (Коцюб., І, 1955, 339).

2. перен. Надавати чому-небудь певної форми, вигляду. І ті думки наш передав боян, В сонета вклавши форму бездоганну (Дор., Тобі, народе.., 1959, 79); Щось важливе хотілося запитати в старого узбека, але в які слова вкладеш його, щоб зрозумів він? (Ле, Міжгір’я, 1953, 140); // Проймати, наповнювати щось чим-небудь. — Прийди… прийди… прийди — уперто думала вона в одно, вкладаючи в ті думки всю міць жадання (Коцюб., І, 1955, 248); — Я не вернусь, Маню… — сказав відтак, вкладаючи насилу супокій і твердість у свій голос (Коб., III, 1956, 27); // Віддавати, присвячувати кому-, чому-небудь (думки, почуття тощо). Маринка усі свої сили і хист вкладає в свій перший братика лист (Забіла, У .. світ, 1960, 96); Багато любові і душевного трепету вклав драматург [І. Кочерга] в образ патріотки Гільди (Вітч., 5, 1956, 126).

3. Вносити на збереження або віддавати для використання (гроші й т. ін.). З’явилася думка вкласти в колгоспну касу всі свої заощадження (Руд., Остання шабля, 1959, 283); За останні три роки радянська держава вклала в сільське господарство десятки мільярдів карбованців (Ком. Укр., 11, 1956, 1).

ВКЛАДА́ТИ² див. уклада́ти ¹.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 696 - 697.