ВИСТУПЕЦЬ

ВИ́СТУПЕЦЬ ¹, пця, ч. 1. Малий, неширокий крок. Ось чимала купа панянок проходе [проходить], — перепеличка не зрівняється з їх дрібненькими виступцями! (Мирний, III, 1954, 261); // Назва танцювального руху дрібушок.

2. заст. Груповий танок, який виконують, рухаючись по колу, підскакуючи й виставляючи руки всередину, то звужуючи, то розширюючи коло. Вона вміла краще за всіх грати на цимбалах.. і ловко танцювала виступця (Боккаччо, Декамерон, перекл. Лукаша, 1964, 460).

ВИ́СТУПЕЦЬ² див. ви́ступці.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 505.

Виступець, пця, м.

1) Родъ танца. Мотря співає виступця. К. ЦН. 232. Отсюда какъ нарѣчіе: виступцем. Плавно выступая. Виступцем тихо йду. Мет. 294.

2) Множ. ви́ступці. Туфли. ЗОЮР. І. 69. Шовкова плахта, виступці золотом вигаптовані. Стор. II. 29. Піти на виступці. Уйти. Пішов на виступці, скільки здря. Кобел. у. Прошу на виступці. Прошу уйти, выйти. Ном. стр. 233.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 191.