ВИСИПАТИ

ВИ́СИПАТИ див. висипа́ти.

ВИСИПА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВИ́СИПАТИ, плю, плеш; мн. ви́сиплять; док. 1. перех. Сиплячи, викидати, видаляти що-небудь з чогось або вкидати, поміщати кудись. Йшла газдиня скаржитися на сусідку, що зі злою думкою якоюсь висипає попіл під оборіг (Хотк., II, 1966, 95); Сідає [дівчина] на рові, висипає з пелени нелущені горіхи (Вас., II, 1959, 294); Тимко висипав йому в долоню весь тютюн із кисета (Тют., Вир, 1964, 269); Юрій наблизився до казанка, під яким потріскувало сухе ломаччя, і висипав в окріп цілу й порізану на куски рибу (Автом., Щастя.., 1959, 18).

2. перех. Виливати з однієї посудини в іншу рідку страву. Перехоплюючи руками, викручує [дід] з посивілих жарин горщик, схоплює мокрою ганчіркою, одразу висипає у ваганки загуслий куліш (Стельмах, І, 1962, 258).

3. тільки 3 ос., неперех. Виходячи, вибігаючи звідки-небудь, з’являтися у великій кількості. А тут підростають буряки.. Розпочинається полоття; народ висипає на буряки з сапами (Н.-Лев., І, 1956, 83); Повзуть з хат і діди, і баби, і жінки, і молодиці повибігають, та що то — і дітвора уся висипле з хат (Кв.-Осн., II, 1956, 425); Висипавши з приміщення, вони [студенти] побачили перед собою незабутню картину (Гончар, Людина.., 1960, 38); // безос. Висипало ж їх [молодиць] на баштанища! Комашнею так і ворушаться (Мик., II, 1957, 34); // Виступати, з’являтися на чому-небудь, густо вкриваючи поверхню. Голова його закустрана; борода висипала, як щітка (Мирний, І, 1954, 348); Піт рясно висипав йому на чолі (Рибак, Час.., 1960, 298); Великі південні зорі висипали на небі (Кучер, Чорноморці, 1956, 450); // З’являтися на шкірі або слизових оболонках (про висип).

4. перех. Насипаючи землю, робити горб, вал і т. ін. Тоді козаки саблями да наділками суходіл копали.., Високу могилу висипали (Укр.. думи.., 1955, 29); Не висипає [Івась] окопів, не риє шанців, не бере їх боєм (Мирний, І, 1949, 181); — Таку могилу висипали [Т. Г. Шевченкові], як дзвіниця (Стеф., І, 1949, 199).

5. перех. Посипаючи, вкривати що-небудь чимось. Висипати стежку піском; * Образно. Хоч зарані заходилася Катря висипати ними [сльозами] на новий рік своє щастя, а все-таки трохи полегшало на душі (Мирний, IV, 1955, 298).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 483.

Висипати, па́ю, єш, сов. в. висипати, плю, пеш, гл.

1) Высыпать, высыпать. Висипав я на стіл жменю дукатів. Стор. МПр. 41.

2) Выливать, вылить. Висип всенький борщ у миску.

3) Высыпать, появляться, появиться во множествѣ. Висипали запорожці — лиман човни вкрили. Шевч. 49.

4) Насыпать, насыпать. Та висип же, мила, високу могилу. Мет. 98.

5) Усыпать, усыпать.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 185.