ВИСАДЖУВАТИ

ВИСА́ДЖУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́САДИТИ, джу, диш, док., перех. 1. Допомагати або давати можливість кому-небудь вийти, зійти на землю (з автомобіля, поїзда, судна і т. ін.). Карета за каретою під’їздила аж під самі двері церковні, лакеї прискакували і відчиняли дверці, висаджували.. дам (Фр., II, 1950, 365); — Якщо не помиляюсь, ви — мати тракториста Пилипа Кравця?.. Я колись його підвозив із емтеес. Здається, тут висаджував (Руд., Остання шабля, 1959, 185); [Лазарєв:] В такому випадку прошу вас записати до корабельного журналу: лейтенант Лазарєв просить висадити його на берег (Довж., II, 1959, 216); // Примушувати кого-небудь вийти, зійти на землю, залишаючи щось (автомобіль, поїзд, судно і т. ін.). Невже вартовий не впізнав його? Ні, впізнав і наказує висадити з кузова двох розвідників (Кучер, Чорноморці, 1956, 437); // Спускати на землю війська з суден чи літаків. Дредноути та наддредноути підходили з моря до цих узбереж, палили з гармат багатодюймових, висаджували десанти… (Гончар, Таврія.., 1957, 667).

2. Викопавши, вийнявши рослини з парника, шкілки і т. ін., садити в іншому місці. Листя того бузку не їсть жодне з копитних, і саме тому Іван Тимофійович сміливо висаджує бузки вподовж шляхів (Гончар, Таврія.., 1957, 176); Хтось вистелив дерном [могилку] і висадив квіти: Гвоздика і мак… (Нех., Хто сіє вітер, 1959, 287).

3. розм. Піднімаючи, поміщати кого-, що-небудь десь, на чомусь. Вони [бійці] мовчки висаджували вантаж на плечі один одному і, горблячись під важкою ношею, рушали далі (Гончар, І, 1954, 41); Зав’язав він в’язку.. і ледве висадив на плечі (Стеф., Вибр., 1949, 194); У мене закрутилась голова, друзі, пам’ятаю, висадили мене на машину (Ю. Янов., І, 1958, 493).

4. розм. З силою вибивати, виламувати що-небудь. Двоє гайдуків почали були висаджувати двері (Сміл., Сад, 1952, 48); — Народ висадив браму і проломив стіну! — крикнули в палаці (Н.-Лев., IV, 1956, 38); Маруну схопив дрючок, з розгону вдарив у вікно і висадив його (Чаб., Балкан. весна, 1960, 256).

Виса́джувати (ви́садити) в пові́тря — нищити, руйнувати вибуховою речовиною, міною і т. ін. В партизанському загоні він руйнував мости, кидав під насип ешелони, висаджував у повітря водокачки (Смолич, Ми разом.., 1950, 73); Справжнім успіхом в операції було те, що баржу висадили в повітря і вона затонула (Хижняк, Тамара, 1959, 91).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 479.

Висаджувати, джую, єш, сов. в. висадити, джу, диш, гл.

1) Высаживать, высадить.

2) Выставлять, выставить, выламывать, выломить. Висадив замкову браму. Стор. МПр. 145.

3) Поднимать, поднять; поднявъ сажать, посадить на что-либо. Висадили того москаля якось наверх (із льоху). О. 1862. І. 32. Висадив його на коня і сам сів. Грин. II. 55. Висадив її на дерево, посадив поміж гіллям. Чуб. II. 158.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 184.