ВИННИЙ

ВИ́ННИЙ ¹, ВИ́НЕН, ви́нна, ви́нне. 1. Який вчинив що-небудь погане, зробив злочин, провинився у чомусь. Чіпка й собі, хоч і бачив, що мати ні в чому не винна, держався руки жінки, а за нею — й тещі (Мирний, II, 1954, 284); Був час, коли я була винна перед тобою (Ю. Янов., II, 1958, 75); — Чому ви не визнаєте себе винним у вбивстві двох товаришів? (Довж., І, 1958, 282); — Хіба ж я винен, що я з природи лівак? (Гончар, Тронка, 1963, 257); // Який є причиною чого-небудь. [Острожин:] Я завидую? Ні, серйозно, се ви або жартуєте зі мною, або просто перевтома винна (Л. Укр., II, 1951, 85); // у знач. їм. ви́нний, ного, ч. Той, хто зробив злочин, провинився у чому-небудь; винуватець. — Треба в міліцію заявити. Вони нехай шукають винних, а ми повертаймося назад (Шиян, Баланда, 1957, 54).

2. Який має борг. — Твій дідусь та його дідові та винен був п’ятдесят рублів (Кв.-Осн., II, 1951, 501); [Xрапко:] А грошей багато вони були винні? (Мирний, V, 1955, 124); [Рухля:] Побіжи зараз до Соломії, візьмеш у неї курку і мірку картоплі: вона мені винна (К.-Карий, І, 1960, 221).

ВИ́ННИЙ², а, е. 1. Прикм. до вино́¹. Папаяніс засвітив лампу, з підземелля повіяло вогкістю, винним духом, цвіллю (Чаб., Балкан. весна, 1960, 257); // Признач. для виготовлення, зберігання, продажу вина. Купивши м’яса, о. Артемій пішов до винного погреба (Н.-Лев., IV, 1956, 110).

∆ Ви́нний ка́мінь — твердий осад, що утворюється при бродінні виноградного соку і зберіганні вина. [Мефістофель:] І тут же прастаре вино: Клепки потліли вже давно, Та держить бочку камінь винний (Гете, Фауст, перекл. Лукаша, 1955, 208); Ви́нна кислота́ — органічна кислота, що міститься в багатьох ягодах; добувається з винного каменю і використовується в хімії та медицині. В різних фруктах містяться яблучна, лимонна і винна кислоти, а також ароматичні речовини (Укр. страви, 1957, 24); Ви́нний спирт — безбарвна рідина з характерним запахом, що добувається для виготовлення алкогольних напоїв та для технічних потреб; етиловий спирт.

2, Те саме, що ки́сло-соло́дкий. Яблуко "Юрій Гагарін" приємне на смак, винне, солодкувате (Рад. Укр., 30.V 1961, 3); // Який має кисло-солодкі плоди. Всі яблінки [яблуньки] солоденькі, лиш одна винна (Укр.. лір. пісні, 1958, 445).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 440 - 441.

I. Винний, а, е.

1) Виновный, виноватый. За єдного винного сто невинних гине. Ном. № 7465. Я цьому не винна. Не винна доля, винна воля. Ном.

2) Долженъ, должный. Так як я вам винний. Ном. № 4053. Вона мені винна карбованця.

II. Винний, а, е.

1) Винный. Камінне серце, а винний смак — чому то так? Ном. стр. 294, № 162.

2) Виноградный. Ой сіяла винні квіти із приполу. Мет. 139.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 173.