ВИД

ВИД¹, у, ч. 1. Те саме, що обли́ччя. Тато сидів коло вікна на тапчані, тільки в шматті, розхристаний, аж груднину видно, і краплями піт тече по виду (Свидн., Люборацькі, 1955, 10); І стала жить Ганнусенька в своїй сім’ї, в роду, така русява, русенька з рум’янцем на виду (Тич., II, 1957, 12); // рідко. Вигляд, зовнішність. Взяла на себе вид Енея, До Турна просто понеслась (Котл., І, 1952, 263); Здалеку веселий вид має сільце (Коцюб., I, 1955, 436).

◊ З ви́ду — маючи той чи інший вигляд. Вже сніг укрив землю, як Лукина вернулась до Клима, страшна з виду (Н.-Лев., III, 1956, 359); Не подава́ти (пода́ти, пока́зувати, показа́ти) ви́ду — не виявляти своїх почуттів, приховувати їх. Виду не подала Тамара, що приємно їй було це почути: вперше заговорила мати про листівки (Хижняк, Тамара, 1959, 68).

2. на що і без додатка. Частина місцевості, яку видно; краєвид. Я вилізла тільки на одну [могилу], але зате на саму найвищу, — вид з неї дуже широкий і хороший (Л. Укр., V, 1956, 245).

3. заст. Те саме, що Вид на прожива́ння.

Вид на прожива́ння, заст. — документ, особове посвідчення, що дає право проживати де-небудь. Мені паспорт не потрібен, у мене студентський вид на проживання (Бурл., Напередодні, 1956, 94).

◊ Ви́дом вида́ти див. вида́ти; На виду́ — так, що видно. — Так я махнув на есе, та оце як бачите… У часні пішов. — І про це чули… Важка служба! Клопотна служба! Перед усіма на виду (Мирний, III, 1954, 265); Колона полку була в розвідників на виду (Гончар, І, 1954, 398).

ВИД², у, ч. 1. Окрема галузь роботи, заняття, різновид в ряді предметів, явищ і т. ін.; тип. Обмінюючи продукти, люди прирівнюють найрізніші види праці (Ленін, 21, 1950, 41); По виробництву основних видів промислової продукції на душу населення Україна залишить позаду багато капіталістичних держав (Цюпа, Україна.., 1960, 293).

2. Підрозділ, що об’єднує ряд предметів, явищ за спільними ознаками і входить до складу загальнішого вищого розділу — роду. Елегія — вид лірики.

3. Нижча одиниця в системі класифікації тваринного та рослинного світу, що об’єднує тварин або рослини, які мають однакові ознаки, і входить до складу вищої одиниці — роду. В природі є до 200 видів однорічних, дворічних і багаторічних люпинів (Колг. енц., І, 1956, 409); Розгортаючи руками травостій, Валерик пробував розшукати серед нього знайомі, штудійовані в школі степові види (Гончар, Таврія.., 1957, 123).

4. лінгв. Граматична категорія в слов’янських і деяких інших мовах, що характеризує дію і стан з погляду їх тривання, становлення, розгортання або цілісності, результативності, завершеності в часі. Недоконаний вид; Доконаний вид.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 381.

Вид, ду, м.

1) Лицо. Поганому виду нема стиду. Ном. № 3167. Глянь на вид та й кажи, що Свирид. Ном. № 6314. Увесь вид кропивою пожалив. МВ. І. 63.

2) Зрѣніе. Видом видати, слихом слихати. Шевч. 497. Ум. Видок, видочок.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 155.