ВИВОЗИТИ

ВИ́ВОЗИТИ, ожу, озиш, док., перех. 1. Возячи, видалити все звідкись за кілька або багато разів. Хоч вивози цілий ліс, то все буде один біс (Номис, 1864, № 3220); [Юрій:] Леся діє так, наче не існує жандармського управління і генерала Новицького, наче мало людей вивозила його карета ночами з квартир (Сміл., Черв. троянда, 1955, 45).

2. розм. Забруднити одяг, працюючи, пораючись і т. ін. — А ти, Іване, переодягнись, бо за ніч так ся вивозиш, що потім і ради собі не даси (Кол., Терен.., 1959, 76).

ВИВО́ЗИТИ, о́жу, о́зиш, недок.; наказ, сп. виво́зь; ВИ́ВЕЗТИ, зу, зеш; мин. ч. ви́віз, везла, ло; док. 1. перех. Везти звідкись за межі чогось; везучи, видаляти з якого-небудь місця. Нальоти на Київ… Вивозили все: Заводи, музеї, театри і школи (Нех., Хто сіє вітер, 1959, 26); Не то кінь, що в болото увезе, а то, що з болота вивезе (Номис, 1864, № 7225); [Гаврило:] Ми сьогодні з Трошею дали усім пити, рубонули стільки [вугілля], що аби вивезли за три зміни (Корн., II, 1955, 142).

2. перех. Везти, відправляти товари в іншу країну; експортувати. — Наша Україна до війни була "житницею Європи". І знаєте, скільки хліба вивозили ми за кордон? (Головко, II, 1957, 49).

3. перех. Везучи що-небудь, доставляти кудись, в якесь місце. — Через тиждень виїжджай до нас та вивозь нам харчі! — гукнув з човна отаман до хазяйки (Н.-Лев., II, 1956, 225); Відомо, щоб краще родила земля, Потрібно вивозити гній на поля (С. Ол., Вибр., 1957, 301); // Везучи, піднімати на якесь підвищення. Натужились коні; з долини вивезли знов на горбочок (Тич., І, 1957, 237); // тільки док. Привезти з собою звідкись. — Жінка його либонь не з наших: здалека відкілясь він вивіз її (Мирний, II, 1954, 244); Вслухався Віталій Леонтійович, майже притулившись вухом до потрісканого чорного уламка гучномовця, якого старанно вивіз і до Актюбінська (Ле, Право.., 1957, 166).

4. перех., перен., розм. Допомагати кому-небудь в скрутному становищі, взявши на себе важливу частину справи; виручати. Василь гордо витирав руки: — От тепер можна й третій дзвоник давати. До суфлера: — Валю, гляди ж вивозь! (Вас., II, 1959, 193).

5. тільки док., неперех., перен., розм. Сказати щось зайве або недоладно, невчасно. [Софія (б’є його):] От тобі, от тобі! Бач, який противний! Я йому на вухо, а він так і вивіз голосно (К.-Карий, І, 1960, 290).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 367 - 368.

I. Вивозити, вожу, зиш, гл. Перевозить все, вывезти все. Хоч вивози цілий ліс, то все буде один біс. Ном. № 3220.

II. Вивозити, вожу, зиш, сов. в. вивезти, зу, зеш, гл. Вывозить, вывезть. Не то кінь, що в болото увезе, а то, що з болота вивезе. Ном. № 7225. Вимету разком та вивезу возком. Ном. № 10791.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 150.