ВЕРХ

ВЕРХ, у, ч. 1. Верхня, найвища частина чого-небудь; вершина. Гей, у лісі, в лісі Стоять два дубочки, Гей схилилися верхи докупочки (Укр.. лір. пісні, 1958, 215); Сонце над самим обрієм виглянуло.., осяяло верхи кручі й обличчя обох будівничих (Сміл., Крила, 1954, 67); Загриміло, ударило так, наче розкололися всі найбільші карпатські верхи (Турч., Зорі.., 1950, 7); // Поверхня землі, якої-небудь рідини і т. ін. Розказують люди, що часом скарби і самі вилазять на верх землі, перекинувшись у яку-небудь пакость (Стор., І, 1957, 60); Рибка.. завмерла, підвівши червоні плавники під самий верх води, і зникла в глибині (Стельмах, Хліб.., 1959, 108).

2. кого, перен. Перевага в чому-небудь. На першому листку так писано, а ось перевернемо на другий, що то там прочитаємо. Може, й наш верх буде (Кв.-Осн., II, 1956, 220); — Держіться, як будемо разом стояти, наш буде верх (Коцюб., II, 1955, 60).

◊ Бра́ти (взя́ти) верх — одержувати перевагу в чомусь над ким— або чим-небудь; перемагати. [Микита:] Так ні, не буде цього, ніколи не буде, щоб Семен.. взяв верх наді мною (Кроп., І, 1958, 99); Юність завжди відзначається тим, що в неї світлі думки беруть верх над чорними (Вільде, Пов. і опов., 1949, 14).

3. Купол, баня. Лебедиця.. зникла десь в срібному тумані, між золотими верхами пишного палацу (Н.-Лев., III, 1956, 291); Ліворуч виглядає верх церкви (Ю. Янов., IV, 1959, 10); // Покрівля на хаті, будинку і т. ін.; дах. [Дудар:] Ні, я добре спав. У клуні. Верх продраний, зорі (Мик., І, 1957, 49); — Верх на кошарі зірвало… вівці в степ утекли (Логв., Літа.., 1960, 164).

4. Димохід на хаті, будинку і т. ін.; димар. Дивлюсь, вже Хаброня топить, бо дим йде з верха́ (Н.-Лев., III, 1956, 257); Високі стовпи диму вилітали з верхів у небо (Мирний, II, 1954, 203).

5. Зовнішня сторона одягу, який має підкладку, а також матеріал для цієї сторони. Стара Люборацька раз зібралась до міста: треба було Орисі.. верх набрати (Свидн., Люборацькі, 1955, 126); // Верхня, зовнішня сторона шапки, зроблена звичайно з якогось матеріалу, а не з хутра. Левко, таки сам, гарний та бравий: ..шапка висока з червоним верхом і з сірою околицею (Кв.-Осн., II, 1956, 303); За рогом будинку зникла Сашкова постать у шапці з сукняним верхом (Донч., II, 1956, 397).

6. тільки мн, верхи́, і́в, перен., розм. Керівна, найбільш впливова частина суспільства, класу, організації і т. ін. Здебільшого для революції недосить того, щоб низи не хотіли жити, як раніше. Для неї потрібно ще, щоб верхи не могли хазяйнувати і управляти.. (Ленін, 19, 1950, 188); Накличуть лихо на будівництво.. Чи ви хоч повідомляєте верхи про це? (Ле, Міжгір’я, 1953, 172).

7. Високі звуки, ноти (звичайно у співові). Голоси., звалися.. в партитурі низ та верх (Іст. укр. музики, 1922, 130); Тремтливим, трохи надтріснутим, фальцетивним на верхах тенорком він проспівав уступ (Смолич, II, 1958, 38); Сильний голос співачки з чудовими верхами ллється вільно і красиво (Рад. Укр., 14.І 1959, 3).

8. у знач. прийм., діал. Поверх, зверху. Знать, з давніх давен ніхто не ткнув її [сіль], бо насіло верх неї густо диму й порохів (Фр., XIII, 1954, 58); Одні виносили дошки.., другі відбирали та подавали їх дальше, треті складали їх одних верх других (Коб., І, 1956, 461).

◊ З верхо́м — вище країв посудини або іншої тари, з надлишком (про що-небудь насипане, набране). А в мене овесець важненький, дешево віддам, і міра людська: вісім з верхом (Кв.-Осн., II, 1956, 10); — Федоре! Я вам ще набавлю мішечок бараболі. З верхом наберу… (Ковінька, Кутя.., 1960, 9); Під верх — під сідло, для їзди верхи (про коня). Об’їжджав він під верх коней і був такий сміливий, що нічогісінько на світі не боявся (Стор., І, 1957, 202); Скака́ти по верха́х — розповідати, міркувати про щось поверхово, не грунтовно. — І все то не по верхах скаче, а розумним словом глибоко гвоздить (Мирний, III, 1954, 190); Слу́хати через верх — слухати неуважно, не задумуючись, не вникаючи в сказане; нехтувати чимось. Як батько казав: "не важся за його йти", то я слухала його через верх (Барв., Опов.., 1902, 258); Через верх — в дуже великій кількості; багато, надмірно. Вихопилося в нього через верх самолюбство і заступило людей (Чорн., Потік.., 1956, 315).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 334.

Верх, ху, м.

1) Верхъ. Козел сміливіший — ізліз на самий верх. Рудч. Ск. Вода так через верх ллється. Рудч. Ск. З верху до споду. Съ верху до низу. На версі. Сверху. Коровай накривають рантухом так, щоб різка з яблуками стреміла на версі. Г. Барв. IV. 30. Через верх слухати. Невнимательно слушать, пропускать мимо ушей. Як батько казав: «не важся за його йти», то я слухала його через верх. Г. Барв. 277.

2) Поверхность. Верх землі.

3) Крыша, покрышка (шубы). Кожух…. сіронімецький верх. Сим. 227.

4) Верхняя часть, верхній край чего либо. Верхи́. Въ палкѣ верхній конецъ, когда на ней міряються, чья очередь. Ив. 14. — у неводі. Верхній край невода. Вас. 186, Браун. 10.

5) Верхушка (дерева, горы, стога и пр.). Kolb. I. 63. Ой у городі конопельки — верхи зелененькі. Мет. 61. А що буря верхи позривала. Грин. III. 418. На дуба зліз, на самий вершечок. Чуб.

6) Крыша; глава церковная. Стоїть церква без верха, у їй людей без числа. Ном. стр. 296, № 196. Стане церковця з трома верхами, з трома верхами, з трома хрестами. О. 1861. XI. Св. 62. Твоя хата, а мій верх. Обрядовыя слова новобрачной, подъѣзжающей къ хатѣ мужа, выражающія пожеланіе властвовать въ домѣ мужа. Мил. 123.

7) Дымовая труба, отверстіе для выхода дыма изъ печи. Мій верх і заткало. Ном. № 2575. Ти думаєш, дурню, я тебе кохаю, я такими дурнями верхи затикаю. Н. п. Верхи́ труси́ти. Трубы чистить. Сим. 130.

8) Верха́ми = Ве́рхи. А москалі їй назустріч, як один, верхами. Шевч. 85. Не їдь до мене трьома верхами, приїдь до мене трьома возами. Грин. III. 266.

9) Верхъ, излишекъ. Вас. 191. Ум. Вершок, вершечок.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 139.

верх/низ — одна з головних просторових і семантичних опози­цій народних уявлень про світ — позитивний (добрий) верх — нега­тивний (поганий) низ; павук повзе нагору — добра прикмета, дони­зу — погана прикмета; погано, ко­ли щось або хтось лежить догори ногами — ящірка лежить догори пузом (буде пожежа), осла ховають догори ногами (слід чекати посу­хи); небесний світ — Рай (Царство Небесне), підземний (той) світ — пекло; пор. ще: вознестися на Не­бо (тобто в Рай), провалитися крізь землю — піти в пекло.

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006.— С. 77.