ВДЯГАТИ
Значення вдягати це
ВДЯГА́ТИ (УДЯГА́ТИ), а́ю, а́єш, недок., ВДЯГТИ́ (УДЯГТИ́) і ВДЯГНУ́ТИ (УДЯГНУ́ТИ), вдягну́, вдя́гнеш; мин. ч. вдяг, ла́, ло́ і вдягну́в, ла, ло; док., перех. Те саме що одяга́ти. Щира і мила, сама з тою лялькою схожа, Граєшся з лялькою ти, моя дівчинко гожа! Чорні їй коси розчешеш, у сукню вдягаєш; В стьожки червоні, в намисто ясне убираєш (Щог., Поезії, 1958, 333); Вона лише закусила губу й почала вдягати халат (Шовк., Інженери, 1956, 46); Василько почав лагодитись в дорогу. Він запріг коней, удяг кожушину і виїхав з двору (Коцюб., І, 1955, 80); Не забудь про тих ткачів, що невдягнених вдягнули! (Ю. Янов., V, 1959, 71).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 314.
вдягати Переклад слова
| Переклад на англійську Translate | Переклад на російську Перевод |
| wear | надевать |
вдягати Транслітерація слова
| Паспортна транслітерація | Географічна транслітерація | Американська транслітерація |
| vdiahaty | vdiahaty | vdyahaty |
вдягати Рід - дієслово, недоконаний вид
вдягати Словоформи слова
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
| ОДНИНА | МНОЖИНА | |
| 1 особа | вдягаю | вдягаємо |
| 2 особа | вдягаєш | вдягаєте |
| 3 особа | вдягає | вдягають |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| ОДНИНА | МНОЖИНА | |
| 1 особа | вдягатиму | вдягатимемо |
| 2 особа | вдягатимеш | вдягатимете |
| 3 особа | вдягатиме | вдягатимуть |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| ОДНИНА | МНОЖИНА | |
| Чоловічий рід | вдягав | вдягали |
| Жіночий рід | вдягала | |
| Середній рід | вдягало | |
| НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
| ОДНИНА | МНОЖИНА | |
| 1 особа | вдягаймо | |
| 2 особа | вдягай | вдягайте |
| ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
| Теперішній час | вдягаючи | |
| Минулий час | вдягавши |
вдягати Кількість літер у слові
| Кількість літер | Кількість голосних | Кількість приголосних |
| 7 | 3 | 4 |
вдягати в англійській розкладці - dlzufnb
Цитати української літератури з використанням слова вдягати
"І Галецькій знов стало сором начіплювати торбу та вдягати латану удяганку; стало сором і перед Улясею, і навіть перед Мокрієвською."Нечуй-Левицький Іван Семенович - Київські прохачі
"— Де б мені такої взяти ганчірини, щоб сірожицької не вдягати свитини? Чи мені батька-матір продати, чи в їх від скрині замки повідбивати, чи в карти навигравати?"Грінченко Борис Дмитрович - Під тихими вербами
"— Ну ж бо, маєте тут ромейські паволоки, хоч і самого князя вдягати, не те що ваше полотно, водою мочене, сонцем білене, а тут самої золотої нитки стачить, щоб обплутати весь ваш город з його валами й гостроколами"Загребельний Павло Архипович - Диво