БУВАТИ

БУВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок.

1. Існувати, бути (з відтінком багатократності). З життя партії відомо, що бували люди, які вносили розкол (Ленін, 7, 1949, 261); Бували войни й військовії свари: Галагани, і Киселі, і Кочубеї-Нагаї; Було добра того чимало (Шевч., II, 1953, 367).

◊ Бува́й [здоро́в] (до особи чол. статі); Бува́й [здоро́ва] (до особи жін. статі) — усталена формула. Марусе! — кажу. — На добраніч! (Вовчок, I, 1955, 195); — Та навідайся лишень до пана Лотоцького, або до Жука… Бувай!.. (Коцюб., І, 1955, 446); [Принцеса:] Я друга сьогодні поховала, може, завтра зустріну ворога. Бувай здоров (Л. Укр., II, 1951, 219); Бува́йте [здоро́ві] — прощання з кількома особами або з однією при звертанні до неї на "ви". Засвистали партизани Вночі по діброві. Виряджали їх дівчата: — Бувайте здорові! (Мал., II, 1956, 79); Як [ні́би] не бува́ло — зник (зникла і т. ін.) без сліду. Де ділася та похмурість, той недобрий вогонь в очах? Як ніби й не бувало (Коцюб., І, 1955, 448).

2. Відбуватися (не раз); траплятися. Диво дивнеє на світі З тим серцем буває! (Шевч., II, 1953, 79); Часто буває так, що мені мало 24 годин на добу (Коцюб., III, 1956, 369); [Сергій:] Даруй мені, Лесю. Бувають хвилини — гіркота перемагає (Сміл., Черв. троянда, 1955, 36).

3. Іноді приходити, приїжджати куди-небудь, відвідувати кого-, що-небудь. Я в пекло стежку протоптала, Я там не раз, не два бувала (Котл., І, 1952, 126); Поселившись на кілька тижнів у Львові, я часто бував у Франка (Сам., II, 1958, 395); Під приводом жалоби в домі нареченої перестав [Безбородько] бувати в театрі і відвідувати кіно (Вільде, Сестри.., 1958, 411); — Даруйте мені мою настирливість, але дозвольте бувати у вас (Донч., II, 1956, 77).

4. Тимчасово перебувати де-небудь. Тепер, останніми днями я менше буваю на людях (Коцюб., III, 1956, 410); Коли Марія бувала вдома, посланець чекав, поки вона писала відповідь (Кучер, Чорноморці, 1956, 64).

5. Уживається у знач. зв’язки в складеному присудку. Погода незвичайно гарна… Тепло, навіть душно буває (Коцюб., III, 1956, 154); [Любов:] Коли б ви знали, як мені часом буває сором при спогадах, просто хоч крізь землю провалитись!.. (Л. Укр., II, 1951, 70); Звуки теж бувають всякі — тільки треба уміти їх слухати (Смолич, II, 1958, 14).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 245.

Бувати, ва́ю, єш, гл. Бывать. Ой бував я в тім садку. Чуб. III. 49. Бувало, із Мартином у дурня грають. Бував і на коні, і під конем. Всего переиспыталъ. Г. Арт. (О. 1861. ІІІ. 100). бувай, бувайте здорові. Будь, будьте здоровы, прощай, прощайте. Бувайте здорові, мої чорноброві! бува, буває.

1) Бываетъ, случается. Як вода, бува, греблю порвавши, біжить і гуде.

2) Чего добраго. Чи ти, бува, не здурів?

3) Въ случаѣ. Як, бува, спитають про мене, скажи, що жив і здоров. Аѳ. 18.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 104.