БАТЬКІВЩИНА

БА́ТЬКІВЩИНА ¹ і БАТЬКІВЩИ́НА, и, ж.

1. Країна стосовно до людей, які народилися в ній і є її громадянами; вітчизна. Ніхто її [України] не рятує… Козачество гине; Гине слава, батьківщина (Шевч., І, 1951, 63); Цвіте Казахстан, Закавказзя і Дін, Росія цвіте і Вкраїна… Союз непоборний радянських країн — Моя батьківщина (Рильський, І, 1956, 167); // Місце народження кого-небудь. Звенигородський повіт — пишний куточок України, край садків, Шевченкова батьківщина! (Н.-Лев., II, 1956, 27).

2. перен. Місце зародження, походження або виникнення чого-небудь. Питання про походження сої до цього часу як слід не вивчено, проте більшість авторів вважає батьківщиною її Східну Азію і передусім Китай (Зерн. боб. культ., 1956, 75); Росія — батьківщина ленінізму.

БА́ТЬКІВЩИНА², и, ж.

1. Спадщина від батьків. — Батьківщини ми з нею не розтратили (Кв.-Осн., II, 1956, 61); Він одружився, взяв половину батьківщини — три шнури поля, та поставив собі хату край села (Коцюб., І, 1955, 104); Він у нещаснім засліпленню змарнував свою батьківщину (Фр., І, 1955, 96).

◊ Нам ба́тьківщини не діли́ти, розм. — нам нема за що сваритися.

2. заст. Спадковий маєток. Правив панюга Гетьманським, як своєю батьківщиною. Що було скаже, — так тому й бути (Мирний, II, 1954, 109).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 112 - 113.

Батьківщина, ни, ж.

1) Наслѣдство отъ отца. Попропивав усю батьківщину. Кв. Нам батьківщини не ділити. Намъ не изъ-за чего ссориться. Ном. № 3313.

2) Родовое имущество. Переносно: наслѣдіе отъ предковъ. ЗОЮР. I. 80. Гине слава, батьківщина. Шевч.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 33.

батьківщи́на —

1) перев. ба́тьків­щина — спадщина від батьків. По­ганому синові батьківщина не в меду (приказка); Спориться, як за бать­ківщину (примовка); Жукуватий князь прогайнував усю батьківщину (Марко Вовчок); Він одружився, взяв половину батьківщини — три шнури поля, та поставив собі ха­ту край села (М. Коцюбинський); фразеологізм: нам ба́тьківщини не діли́ти— нам немає за що (чого) сваритися;

2) перев. батьківщи­́на — спадщина від предків. Ніхто її [Україну] не рятує… Козачество гине, Гине слава, батьківщина (Т. Шевченко);

3) тільки батьків­щи́на — країна стосовно людей, які народилися і живуть у ній; вітчиз­на; найбільша духовна цінність для людини; Сократ перед смертю говорив своєму учневі Критону: «Батьківщина — більша за батька й матір. Яка б не була вона до нас несправедлива, треба зносити цю несправедливість». День і ніч нас [гайдамаків] батьківщина клала пріч (В. Сосюра);

4) (з великої лі­тери) про державу, Україна стосов­но людей, які є її громадянами.

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006.— С. 29.