БАРВІНОК

БАРВІ́НОК, нку, ч. Трав’яниста рослина з вічнозеленим листям і голубуватими квітами. Барвінок цвів і зеленів. Слався, розстилався (Шевч., II, 1953, 346); Росте на пагорбі маленькому землі Серед могил загиблих партизанів Барвінок голубий (Рильський, Урожай, 1950, 96); * У порівн. Хлопець молодий, як барвінок (Номис, 1864, № 8462); Накладено вівцям за драбинки пахучого гірського сіна, дрібного та зеленого, як барвінок (Фр., III, 1950, 271).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 105.

Барвінок, нку, м.

1) Раст.: могильница, гробъ-трава, Vinca minor L. Анн. 380, ЗЮЗО. І. 141. Ой не стелися, хрещатий барвінку, та по крутій горі! Н. п. Обычные эпитеты: барвінок зелений, хрещатий, крячастий. Какъ ласкательное названіе для любимаго мужчины: Ой ти, козаче, зелений барвінку, прийди до мене хоть у недільку. Мет. 43. Употребляемый на свадьбѣ въ світилчиній шаблі барвінок означаетъ — душевную склонность, пріязнь. МУЕ. ІІІ. 94. Барвінок рвати — означаетъ часто идти на любовное свиданіе. Мал. л. сб. 288. Пусти ж мене, мати, барвіночку рвати, а вже ж наші вороженьки полягали спати. Мет. 288. Ночувати в барвінку. Переночевать съ милымъ.

2) Раст.: а) — дикий. Lysimachia nummularia. Лв. 100. б) — степовий. Vinca herbacea Waldst et Kit. ЗЮЗО. I. 141.

3) Родъ орнамента на писанкѣ. МУЕ. І. 200. Ум. Барвінонько, барвіночок, барвінчик, барвінчичок. Дівчинонько, сіра утко, чи сватати хутко? — Козаченьку, барвіночку, хоть і в неділочку. Мет. 8. Та прийди до мене, хрещатий барвінчику! Н. п.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 29.

барві́нок —

1) (зменшено-пест­ливі — барві́нонько, барві́ночок, барві́нчик, барві́нчичок) трав’яниста рослина з вічнозеленим листям і яскраво-блакитними квітами; пор. загадку про барвінок: «Цвіте синьо, лист зелений, квітник при­крашає, хоч мороз усе побив — його не займає»; народний символ життя і безсмертя людської душі; рослину садять на могилах, мож­ливо, як символ зв’язку життя й смерті, як його продовження; ра­зом з тим садіння барвінку на мо­гилах у народному світобаченні пов’язується також з весіллям і ко­ханням: «Викопай же мені глибоку могилу, Посади в головах червону калину, А в ніженьках хрещатий барвінок. Ой, як будеш ти сина женити, Прийдеш до мене калини ломити, Ой, як будеш дочку оддавати, Прийдеш до мене барвіночку рвати» (П. Чубинський); також символ дівоцтва, дівочої краси, чистоти, першого кохання («Сте­лися, барвінку, аби любов з любо­в’ю зустрілась»), міцності і святості шлюбу, коханої людини; використовується у ритуальних діях, зокрема весільних обрядодіях; з хрещатого барвінку (ознака мотивується зірчастим розташуванням стебел і тим, що рослина стелеться на всі боки навхрест) на весіллі плетуть вінки; рослина прикрашає весільний вінок молодої, одяг гос­тей, святковий коровай; у бойків — збирання барвінку на весілля є об­рядовою дією; за легендою, п’ять пелюсток цієї квітки — то п’ять за­сад щасливого подружнього життя: перша пелюстка — краса, дру­га — ніжність, третя — незабутність, четверта — злагода, п’ята — вірність; взагалі в українській етнокультурі рослина щедро наділе­на символікою особистого щастя (рвати барвінок — іти на любовне побачення, ночувати в барвінку — ночувати з милим, квітучий барвінок — освідчення в коханні; розквітлий барвінок — щасливий шлюб, зів’ялий барвінок — нещасливий шлюб); рослина відома і як приворотне зілля; її використовують і відьми — як чарувальне зілля; ши­роко застосовується також у народній медицині; росте по всій те­риторії України, цвіте у травні. Ой не стелися, хрещатий барвінку, та по крутій горі (пісня); Барвінок за­цвітав так, наче небо бризнуло на землю живою своєю блакиттю, за­цвітав так, немов дитячі очі землі дивились на тебе довірливо (Є. Гу­цало); Барвінок зелений, хрещатий, крячастий (постійні народнопо­етичні епітети; словосполучення уживаються також як пестливі наймення коханого, милого); Ой ти, козаче, зелений барвінку, прийди до мене хоть у недільку (пісня); Та прийди до мене, хрещатий барвінчику! (пісня); — Дівчинонько, сіра утко, чи сватати хутко? — Козачень­ку, барвіночку, хоть і в неділечку (А. Метлинський);

2) барві́нковий віно́к — традиційний атрибут ве­сільних обрядодій; символізує пе­рехід дівчини з одного стану в ін­ший; дівчина, що втратила до ве­сілля свою чистоту, втрачала й барвінок, отже не вдягала вінка;

3) барві́нок у світи́лчиній ша́блі — у весільному обряді символізує душевну прихильність, приязнь; рід народного орнаменту на пи­санці, а також у вишивці.

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006.— С. 26-27.