АКТ

АКТ, ч.

1. род. у. Окремий прояв якої-небудь діяльності; дія, подія, вчинок. Соціалістична революція не один акт, не одна битва по одному фронту, а ціла епоха загострених класових конфліктів, довгий ряд битв по всіх фронтах.. (Ленін, 22, 1950, 129); Скерований розумом і волею людини, він [нейтрон] здійснить нечуваний акт втручання в ту частку молекули, котра споконвіку вважалася неподільною (Рибак, Час.., 1960, 227); Вольові акти завжди спираються на вмінняі, навички особистості (Рад. психол. наука.., 1958, 323).

2. род. у. Закінчена частина театральної вистави, драматичного твору; дія. Була й новинка Карпенкова — "Суєта". Перші три акти добрі (Мирний, V, 1955, 419); Зав’ ялов не вперше грав у виставі, яка йшла сьогодні, але ніколи ще він не проводив заключного акту з такою силою, як у цей вечір (Дмит., Наречена, 1959, 131).

3. род. а. Писаний указ, грамота, постанова державного, суспільного значення. [Анна:] А хутко я вам подарую інакший [перстень], щоб печаті прикладати до командорських актів (Л. Укр., III, 1952, 410); // Офіційний документ, протокол, запис про який-небудь факт. Сів голова на своя місце за столом, звелів рахівникові акта скласти (Головко, І, 1957, 309).

А́кти громадя́нського ста́ну — записи спеціальними державними органами фактів народження, смерті, шлюбу, розлучення і т. ін.

4. род. а, заст. Урочисті збори в шкільних закладах у зв’язку з закінченням навчального року. Другого дня в школі був акт (Вас., І, 1959, 181); На випускному акті його урочисто вітали викладачі (Кол., Терен.., 1959, 145).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 28.

Акт, ту, м.

1) = Ді́я (въ драматическомъ сочиненіи). О. 1862. III. 52.

2) Актъ, документъ. В наших церковних і манастирських архивах усякі дієписні… акти. О. 1862. VII. 62, 63.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 6.