ЕГЕ

ЕГЕ́¹, част., розм.

1. ствердж. Уживається для підтвердження раніше висловленого. — Чи це ви, свахо, запилились? — спитала в Кайдашихи хазяйка. — Еге, моє серденько (Н.-Лев., II, 1956, 279); Коло цього будинку можна відпочити, еге, можна посидіти на приступцях, а тоді й далі (Мик., II, 1957, 316).

2. пит. Уживається для посилення запитання і спонукання до певної відповіді. Певно, він хлопчик добрий і любий — еге? (Вовчок, І, 1955, 377).

3. запереч. Уживається для вираження недовір’я, заперечення і т. ін. — Еге, спасибі вам! Ми Чіпки не дамо… Чіпка в нас буде, — обороняється Галя (Мирний, II, 1954, 255); — Знаєте що: та торба буде наша! — рішив він, — Еге, так тобі дід і дасть (Коцюб., І, ІУ55, 134); —Вустимку! Де ти? Еге! Він не такий дурний, щоб отак відразу і відгукнутися (Багмут, Опов., 1959, 10).

ЕГЕ́², виг. Уживається для вираження подиву при виявленні чогось непередбаченого, цікавого і т. ін. — Еге! Та ви он як — спати?! — доноситься до вас голос Якимів (Мирний, IV, 1955, 314).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 453 - 454.

Еге́ нар.

1) Да. Віддав ти їй? — Еге. Еге, як би то так. Ном. № 5372.

2) Вѣдь. Еге, ти прийдеш до нас сьогодні ввечері? Еге, так? Вѣдь такъ? У вас, здається, ні перед собою, ні за собою? Еге, так? Левиц. Кож. 49.

3) Да, какъ-бы не такъ. «Оце, каже, увесь скот зганяю та поб’ю та їсти буду.» — Та буде з нас і одного, — змій йому каже. — «Еге! ти наїсися, а я ні». Рудч. Ск. II. 189. «Ходім, Рябко!» — Еге, ходім! Не дуже квапся, сам принеси сюди! Г. Арт. (О, 1861. III. 84).

4) Выражаетъ тщетность ожиданія чего либо или удивленіе по поводу обнаружившагося. Еге, побігли вже кози в лози! Ном. № 1942. Еге, ся на обидві кована. Ном. № 3326.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 464.