ПІДНОСИТИ

ПІДНО́СИТИ, о́шу, о́сиш, недок., ПІДНЕСТИ́, су́, се́ш, док.; мин. ч. підні́с, несла́, несло́; перех.

1. Взявши в руки або навантаживши на себе, переміщати з місця на місце; доставляти, несучи. Мар’я кинулась у горниці за дзеркалом. — Дивися! — сказала, підносячи (Мирний, III, 1954, 178); Пішла [Жабі] в кулеметний загін. Робота невеличка: підносити набої, воду, допомагати пораненим… Якраз жіноча справа (Досв., Вибр., 1959, 20); Ще вчора на ковзанці він був їй не кращим і не гіршим від інших, а це так і лізе в голову. Певно тому, що підніс їй мішок — поглузувала сама з себе (Стельмах, І, 1962, 151).

◊ [І, й обі́руч] не піднести́ (піднесе́ш) — дуже багато. Вони хитрі жінки, і мати і дочка, вони вам наговорять такого меду, що обіруч не піднести (Вовчок, І, 1955, 377); — Дурний би я був виступати.. Відразу пришиють тобі стільки гріхів, що й не піднесеш!.. (Коп., Вибр., 1953, 48).

2. Посуваючи вгору або переміщаючи, наближати що-небудь до когось, чогось упритул, близько. Сонце припікало. То той, то другий, гупнувши трамбовкою, підносив білий рукав до засмаленого обличчя й обтирав упріле чоло (Коцюб., І, 1955, 296); Завбудинку неймовірно вдивлявся в його твір; то віддаляв його від себе, то знову підносив до очей (Мик., Повісті.., 1956, 78); Кожне яблуко було таке завбільшки, що й голови Ясевої не видно було, коли він підносив яблуко до рота (Ів., Вел. очі, 1956, 41); На остатнім слові пані Качковська піднесла кінчик фартушка до очей (Л. Укр., III, 1952, 646); Гетьман Остряниця, взявши гусяче перо, підніс його до пергаменту і на мить задумався (Довж., І, 1958, 274); Причаївшись біля брами, він сторожко поглянув на вулицю, вийняв коробку, черкнув зразу двома сірниками й підніс тремтливий вогник під стріху (Стельмах, І, 1962, 579); // перен. Сприяти наближенню чого-небудь, поліпшенню відчуття чогось. Весна Край порога сіє руту-м’яту, Шум ріки підносить до вікна (Вирган, В розп. літа, 1959, 69); Стерня колюча та мала Крізь сонця й тумани Піднесла пахощі зела І всохла восени (Мал., Звенигора, 1959, 188).

◊ Піднесла́ лиха́ годи́на; Піднесло́ кого — хтось небажаний з’явився, прийшов несподівано, несвоєчасно. — Піднесла ж лиха година цього Загнибіду!.. бог його знає, чого воно світ так міниться. Здається, він тоді зовсім не такий був (Мирний, III, 1954, 98); — Піднесло того Йосипенка з сватанням. Я його ні капельки не любила; якийсь з його вайло, а так пішла, щоб не хилитись по чужих людях (Мирний, III, 1954, 171).

3. Подавати страву, питво і т. ін., частуючи. Встане [Демко], мов обпльований, на людей не гляне, зараз за шапку — і хоч і не проси, щоб зостався, хоч чого хоч піднось йому, не хоче (Кв.-Осн., II, 1956, 481); Сергій наливає склянку і підносить новоприбулому (Тют., Вир, 1964, 207); [Яків:] А кума скупа: дві румочки [рюмочки] піднесла — і шабаш (Кроп., II, 1958, 415); — Може б, з’їсти чогось? — вголос подумав дід, оглядаючи свій рід, і, коли Орися піднесла йому полумисок з грушами, взяв одну (Довж., І, 1958, 66).

◊ На блю́дечку піднести́ і т. ін. див. блю́дечко; Підно́сити, піднести́ [пече́ного] гарбуза́ див. гарбу́з; Піднести́ пи́нхви (пи́нхву) див. пи́нхва; Підно́сити (піднести́) ду́лю [з маком], вульг. — те саме, що Ду́лю [з ма́ком] да́ти (показа́ти і т. ін.) (див. ду́ля). — А дзуски? — сказав Колісник, — оцього не хоч? — і підніс їй під самісінький ніс здоровенну дулю (Мирний, III, 1954, 276); Підно́сити (піднести́) [те́ртого] хрі́ну див. хрін; Підно́сити (піднести́) хліб-сі́ль див. хліб-сі́ль.

4. у сполуч. із сл. подарунок, дарунок і т. ін. Те саме, що дарува́ти (у 1, 2 знач.). Сю вещ [річ], як рідку і старинну, Підносимо царю Латину, З поклоном низьким, на ралець (Котл., І, 1952, 173); Після кожного виступу артистам підносили квіти (Ткач, Арена, 1960, 198); Добрим звичаєм у селі стали комсомольські весілля. Молодим колгосп видає по сто карбованців авансу.., підносить їм подарунки (Рад. Укр., 19.IX 1961, 2); Дозволю собі піднести Вам на спомин частину своїх творів (Мирний, V, 1955, 431); * Образно. Наші вчені, конструктори і робітники піднесли XXIII з’їздові КПРС неоціненний дарунок — автоматичну станцію «Луна-10» успішно виведено на навколомісячну орбіту, і вона стала першим штучним супутником Місяця (Ком. Укр., 4, 1966, 9); // розм. Давати хабара. — Він, — кажуть, — оббрехав нас справникові, він йому що-небудь підніс, щоб нашим хлібом орудувати… (Кв.-Осн., II, 1956, 141).

5. Узявши, переміщати знизу догори, у вище положення. Брав [добродій] нову склянку і підносив її над головами юрби (Коцюб., II, 1955, 405); Віддаючи останню шану офіцерові Великої армії, всі присутні піднесли вгору свою різноманітну.. зброю (Гончар, III, 1959, 125); У малесенькій накуреній кімнаті читав [Улас] уголос.. про страшних орлів, які можуть у пазурах піднести малу дитину (Тют., Вир, 1964, 49).

◊ Підно́сити (піднести́) збро́ю (соки́ру і т. ін.) — те саме, що Підніма́ти (підійма́ти, підня́ти, підійня́ти) збро́ю (меч, соки́ру і т. ін.) (див. підніма́ти). Я бачу серцем — месник у лісах Вбива чужинця, напува Десною. То ж Марко Гуща, Гуща у боях За рідний край підносить чесну зброю (Нагн., Вибр., 1957, 210); Щасливий воїн, що в ім’я миру Свою підносить бойову сокиру, Во ім’я правди кривду тне з плеча! (Рильський, Зим. записи, 1964, 48); Підно́сити (піднести́) ке́лих (ке́лех, ку́холь, ча́рку і т. ін.) за кого — що — те саме, що Підніма́ти (підійма́ти, підня́ти, підійня́ти) ке́лих (ке́лех, ку́холь, ча́рку і т. ін.) за кого — що (див. підніма́ти). Ми підносимо наші грузинські келихи з великим почуттям — за Україну, за дружбу, за нашу зустріч, за перемогу! (Ю. Янов., І, 1954, 70); На сімейному святі, до краю наповнивши келих, Я сьогодні, мій друже, за тебе його піднесу (Мур., Ідуть.., 1951, 102); Підно́сити (піднести́) пра́пор (стяг, знаме́но́ і т. ін.) — те саме, що Підніма́ти (підійма́ти, підня́ти, підійня́ти) пра́пор (стяг, знаме́но́ і т. ін.) (див. підніма́ти). В Донбасі лунають повстання гудки, Щоб бить генеральські і панські полки, І Київ робочий як сталь устає, І Харків підносить знамено своє (Рильський, III, 1961, 237); Все зайнялось, ти став на чолі, Щоб стяг козацький піднести (Граб., І, 1959, 133); Ми ж не злякаємось! Гордо та сміло Стяг піднесемо за правеє діло (Пісні та романси.., II, 1956, 276); Геніальні вчителі і вожді робітничого класу Карл Маркс і Фрідріх Енгельс обгрунтували неминучість торжества комунізму, високо піднесли його прапор (Колг. Укр., 9, 1961, 1); Підно́сити (піднести́) ру́ку див. рука́; Підно́сити (піднести́) тост за кого — що — те саме, що Підніма́ти (підійма́ти, підня́ти, підійня́ти) тост за кого — що (див. підніма́ти). Підношу з повним кухлем Я тост за береги Дніпра (Рильський, II, 1960, 46).

6. Підводити, піднімати (руку, голову і т. ін.). Остап уперто дивиться в землю, всю дорогу не підносить голови (Горд., II, 1959, 310); Наплакавшися ревними сльозами, козачка піднесла голівку (Вовчок, І, 1955, 322); Весь почорнілий, важко сів він на лаву, але відразу схопивсь, підніс кулаки, затряс ними, хрипло вигукуючи якісь страшні, невідомі слова… (Крот., Сини.., 1948, 21).

◊ Підно́сити (піднести́) о́чі (по́гляд, зір і т. ін.) — починати дивитися на кого-небудь, спрямовувати погляд на щось. Підносила [Дозя] свої блискучі очі й встановляла [зупиняла] їх на його молодецькім, уродливім лиці (Фр., VIII, 1952, 231); — Ви знаєте, це нашого власного виробу, — зауважила жінка, коли я, випивши, аж прицмокнув. — Вашого? — здивовано підніс очі Карпо. — Ви хіба винороби? (Досв., Вибр., 1959, 418).

7. перен. Звеличувати, прославляти. — Як можна говорити про забуття! Народ їх [загиблих] так піднесе, як ніколи нікого в історії не підносили! (Ю. Янов., І, 1954, 179); Самі набирали [письменники] у своїй душі і снаги, і сили; а критика уже потім їх оцінила і піднесла геть високо угору (Мирний, V, 1955, 380); Труд — у ньому все — пошану дасть і славу, тебе угору піднесе, твою сім’ю, державу (Дор., Три богатирі, 1959, 17); Максим Горький говорив, що фольклор підніс Леніна на висоту міфічного героя далекої давнини рівного Прометеєві (Нар. тв. та етн., 2, 1965, 10); // у сполуч. із сл. роль, авторитет і т. ін. Робити кого-, що-небудь значнішим, вагомішим (про осіб, організації, колективи і т. ін.). — Я пропоную зараз же виробити інструкцію.., щоб підносили наш старий авторитет (Еллан, II, 1958, 34); Марксистська політика підносить робітників до ролі керівників селянства (Ленін, 22, 1972, 272); Масова робота серед населення ще більше піднесла авторитет учителів і школи (Гур., Новели, 1951, 209); Наші успіхи в галузі економіки, науки, культури, послідовно миролюбна політика незмірно піднесли міжнародний престиж країни Рад, посилили її вплив на розвиток світових подій (Мист., 5, 1961, 5).

◊ Підно́сити (піднести́) до небе́с див. небеса́; Підно́сити (піднести́) кого у чиїх оча́х (рідше пе́ред очи́ма) — поліпшувати чиюсь думку про кого-небудь. Проміння тої слави осявали й її.. Це її підносило у власних очах (Коцюб., І, 1955, 324); Меланія залишилась однаковою, тією некрасивою, скованою, незграбною, яку він зустрів сьогодні в конторі. Даремно тепер силкувався Іван Федорович якось поправити становище і знову піднести свою колгоспницю в очах скульптора (Гончар, І, 1954, 501); Підно́сити дух див. дух.

8. Переміщати, піднімати кого-, що-небудь угору (про силу вітру, повітря, води і т. ін.). На річці з’явилися хвилі. Вони підносили човен, як легеньку трісочку (Рибак, Що сталося.., 1947, 124); Снаряд упав недалеко од нас і підніс догори великий водяний стовп (Довж., III, 1960, 381); *У порівн. Гомоніли [люди] між собою і підбігали до писаря, наче їх вітром підносило (Вовчок, VI, 1956, 232).

9. перен. Простягати, спрямовувати вгору (гілки, крону і т. ін). Обголені з листя каштани і ясені підносили свої сірі гілляки до сірого неба (Фр., VI, 1951, 443); Каштани підносять свічі, Тополі співають в вись (Бажан, І, 1946, 175); Проти вікна якийсь кущ підніс довге стрілчасте листя і високе стебло цвіту (Чорн., Визвол. земля, 1950, 22); Як дика грушка серед жита Біля вкраїнського села, Маленька пальма сумовита Над полем крону піднесла (Рильський, III, 1961, 298).

10. перен. Височіти, виділятися чимсь. У вогкій синяві понад зеленим світом Підносив Арарат нетлінний свій тюрбан Із шовку білого; Його могутній стан Широким поясом оповивали хмари (Рильський, III, 1961, 158).

11. Підвищувати, посилювати (темпи, рівень і т. ін.). Вміло використовуючи нові можливості, ми рік у рік підносили врожайність усіх культур і, насамперед, озимої пшениці (Хлібороб Укр., 6, 1967, 7); Колгоспи і радгоспи області що не день підносять темпи збирання бавовни (Рад. Укр., 17.IX 1960, 3); Мені здається, що у мене.. нестане тої любові до діла, що піднесла б енергію (Коцюб., III, 1956, 163); Ніщо не піднесе до такої міри революційної енергії всесвітнього пролетаріату, ніщо не скоротить так сильно шляху, який веде до його повної перемоги, як ця рішуча перемога революції, що почалася в Росії (Ленін, 11, 1970, 41); Щоб круто піднести виробництво овочів та картоплі, потрібно також низькопродуктивні сорти замінити районованими і рекомендованими високопродуктивними сортами, що їх створили або поліпшили радянські селекційні установи (Овоч., 1956, 14); // Допомагати, сприяти розвиткові, розквітові чого-небудь. Не міг я того дочитатися, яким то способом хоче пан маршалок підносити той [домашній] промисл (Фр., II, 1950? 131); — Дідусю, розкажіть, як ви культуру, художню самодіяльність колись підносили [на селі] (Є. Кравч., Квіти.., 1959, 121); Успіхи комуністичного будівництво несуть якнайбільший достаток і радісне життя всім, ще вище підносять могутність, честь і славу Радянської Батьківщини (Програма КПРС, 1961, 124); // Надавати більшого значення чому-небудь, наголошуючи на чомусь, посилюючи щось. Деякі відомості, почуті від Павла та Варвари, Обушний занотував собі до блокнота, і це ще дужче підносило відповідальність обох комсомольців (Кир., Вибр., 1960, 309).

◊ Підно́сити (піднести́) [ще] на оди́н (ви́щий, нови́й і т. ін.) сту́пінь (щабе́ль) що — порівняно з попереднім станом поліпшувати, удосконалювати що-небудь. Виконуючи історичні рішення XXI з’їзду КПРС, партійні організації.. підносять на вищий щабель всю ідеологічну роботу в масах (Наука.., 6, 1959, 1); В. І. Ленін в нових історичних умовах розвинув і підніс на вищий ступінь марксистське вчення, в тому числі теорію класів і класової боротьби (Ком. Укр., 2, 1967, 61).

12. перен. Робити кого-небудь бадьорим, енергійним і т. ін. Зцілющим бальзамом у груди пречисте повітря Ллється, й тепло весняне так і підносить мене (Фр., XIII, 1954, 307); Щорс любив музику й співи, у найважчі години свого короткого життя звуки музики окриляли й підносили його… (Скл., Легенд. начдив, 1957, 77); [Мордовець:] Та хвилина всього мене піднесла!..я написав замітку (Тич., І, 1957, 295); Нова хвиля захоплення піднесла народ (Вільде, Сестри.., 1958, 269).

13. Приділяти уваги більше, ніж треба; вихваляти. Він розповів Міхонському зміст поеми, дитячим звичаєм підносячи більше чудесні та фантастичні пригоди, а поминаючи побутові картини (Фр., III, 1950, 34); Коли Шафорост захопився пропозицією Надії і почав підносити її думку, мов якесь відкриття, — в очах Лебедя спалахнули світлячки заздрощів (Баш, Надія, 1960, 130); Це була сатира «Патріотичні пориви», де Іван жорстоко висміяв попа, який дере з хлопа три шкури, а реакційна газетка «Слово» підносить його як великого патріота (Кол., Терен.., 1959, 290); // у сполуч. із сл. тема, ідея і т. ін. Розробляти, пропагувати, надаючи особливого значення. Теми, які підносив Франко в художніх творах, в значній мірі властиві і його публіцистиці, літературно-критичним статтям та науковим працям (Наука.., 8, 1956, 3); Шевченківські заклики до єднання народів слов’янського світу підносить у 70 рр. XIX ст. український демократичний письменник Михайло Старицький (Вітч., 5, 1956, 125); Як справжній драматург-новатор Карпенко-Карий створив повноцінну літературну драму, підніс у ній соціальні проблеми (Укр. літ., 9, 1957, 94).

14. Розпочинати певні дії як реакцію на щось. Доста [досить] тільки, щоби чоловік показався, так молоді підносять великий крик, плачуть, голосять і, трясучися, тікають урозтіч на всі боки (Март., Тв., 1954, 54); Не буть війні! Моя Вітчизна Піднесла клич на всі краї (Дор., Серед степу.., 1952, 15).

◊ Підно́сити (піднести́) го́лос: а) починати говорити. — А що, коли б узятися за затоплену Корапатівську рудню? — тихо, несміливо підніс голос худий високий дідок (Досв., Вибр., 1959, 192); Ми помітили, що Поля хоче говорити. Вона почервоніла і безпомічно оглянула нас усіх, проте піднести свій голос не наважувалась. Сев її підбадьорив, і вона розповіла свою коротку історію (Ю. Янов., II, 1958, 104); б) говорити голосно, голосніше; підвищувати тон, сердячись. — Заспокойтесь, — кінчаю я, — я не хочу підносити свого голосу, я сваритись не буду (Ю. Янов., II, 1958, 26); Спочатку надто гостро, навідсіч заперечував Остап. Навіть уперше підніс був голос і на Гандзю (Крот., Сини.., 1948, 16); в) виступати, закликаючи до певних дій. Мільйони, мільйони, мільйони Підносять голос: — За мир! (Дор., Серед степу.., 1952, 11); Світова громадськість піднесла свій голос проти перетворення космосу на військовий полігон (Наука.., 4, 1967, 43).

15. у сполуч. з ім. місто, стіни і т. ін. Будувати, споруджувати що-небудь. Петербург! Народ підносив Місто, — люди трудові… (Нех., Ми живемо.., 1960, 121); Ми город підносим, мов чашу весни, розцвітання й музики (Бажан, Нашому юнацтву, 1950, 9); * Образно. Дивився, як будувалась ніч. Як вона ставила легкі колони, заплітала сіткою тіней, зсувала й підносила вгору непевні, тремтячі стіни, а коли все це зміцнялось й темніло, склепляла над ними зоряну баню (Коцюб., II, 1955, 228).

16. у сполуч. з ім. степінь, квадрат, куб і т. ін. та з прийм. до. Знаходити добуток, множачи певне число чи алгебричний вираз сам на себе вказану кількість разів. Щоб піднести до квадрата або куба степінь, треба відповідно помножити на 2 або 3 показник степеня (Алг., І, 1956, 52).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 470.