КОЛЕСО

КО́ЛЕСО, а, с.

1. Коло зі спицями або суцільне, що обертається на осі й надає руху екіпажеві та іншим засобам пересування. Заклацали його [гнідкові] копита об суху землю, загули колеса, котячись по рівному шляху (Мирний, IV, 1955, 310); Одноманітно постукують колеса вагона (Шовк., Інженери, 1948, 125); — Мотоцикл на те й винайдено, щоб на ньому їздити, мчати.. Це ж просто здорово: кермо та два колеса, а само їде, не їде — летить! (Гончар, Тронка, 1963, 99), * У порівн. Обідньої вже доби сама пані вкотила, як на колесах (Вовчок, І, 1955, 75).

Ї́здити на коле́сах — їздити возом, бричкою тощо (на відміну від їзди на санях). — Погода у нас.. весняна. Ані крихти снігу, їздять на колесах (Коцюб., III, 1956, 180); Чо́ртове ко́лесо — споруда для розваги, що має форму кола й обертається вертикально з прикріпленими перпендикулярно до нього кабінами для сидіння. Всі знали, що то Уралов поніс прогуляти, розважити доньку, ..і він шкодував, що на полігоні немає якого-небудь чортового колеса та каруселі (Гончар, Тронка, 1963, 301).

◊ Вставля́ти (ста́вити і т. ін.) па́лиці (па́лицю і т. ін.) в коле́са (в ко́лесо) кому — перешкоджати, заважати кому-небудь у чомусь. Тільки той, хто вставляє нам палиці в колеса, зазнає нашого гніву, нашої кари (Літ. газ., І.VІІІ 1961, 1); — Всякі тобі… палицю в колесо вставляють, заважають (Речм., Весн. грози, 1961, 161); Деся́та спи́ця в ко́лесі — той, хто відіграє незначну роль у чомусь.— Ти мусиш зараз же розповісти, хто він і звідки. Щоб я був спокійний за тебе, за Павла і за себе, хоч я тут, правда, десята спиця в колесі (Добр., Тече річка..,1961, 147); На коле́сах бу́ти (перебува́ти і т. ін.) — перебувати в дорозі, їздити з одного місця в інше. Невтомний і допитливий розвідник нового [фотокореспондент] Микола Козловський майже постійно перебуває на колесах. Сьогодні.. на рудному кар’єрі, завтра — Кременчуцьке море (Літ. Укр., 29.VІ 1962, 1); Не оста́ння спи́ця в ко́лесі — який відіграє певну роль у розв’язанні якоїсь справи, займає певне становище в суспільстві. Незабаром старий письмоводитель умер, а Шовкуна посадили на його місце. Став він не остання спиця в колесі (Мирний, І, 1949, 372); Огляда́тися (позира́ти і т. ін.) на за́дні коле́са — діяти обережно. [Русаловський:] Так отже я й оглядаюся на задні колеса. Яка радість синові моєму брать тепер у голого Хоми дочку? (К.-Карий, II, 1960, 224); П’я́те ко́лесо до во́за (у во́зі) — який є зайвим, непотрібним (про людину). Герман увесь віддався тій погоні за багатством; Рифка тепер стала для нього п’ятим колесом у возі (Фр., V, 1951, 284);— Хіба я не знаю, що ти любив Романа,— вже з серцем промовила Зося.— Потрібний він мені, як п’яте колесо до воза (Стельмах, І, 1962, 279).

2. у знач. присл. ко́лесом. По колу. Закрутилося, заходило колесом все кругом мене… (Мирний, І, 1954, 94).

◊ Думки́ ко́лесом закрути́лися (заходи́ли і т. ін.) — переплуталися думки, зникла ясність у думках. Думки колесом заходили, серце затріпалося, мала обізватися з жартом до його [парубка], та так засоромилась, немов хто мене уперше на крадіжці піймав (Мирний, І, 1954, 77); У грудях щось стиснуло, в голові закрутились думки колесом, колесом.., (Коцюб., І, 1955, 124); Іти́ (піти́) ко́лесом — про зміну подій у певній послідовності. — Ще батько мій.. перекочував із села в Пітер, поступив на цей завод; так і пішло потім — колесом: чотирнадцяти років я вже працював на заводі (Головко, II, 1957, 499).

3. Деталь машини, механізму чи пристрою у вигляді кола для передачі або регулювання руху. Колеса в млині крутились, вода шуміла (Н.-Лев., II, 1956, 348); Він почув гордість, самоповагу, наче не панич Льольо, а сам він.. пустить в рух колеса, паси машини і людську силу (Коцюб., II, 1955, 36); В довгій майстерні шипить ручний токарний станок, величезне колесо якого крутить хлопчак років дванадцяти (Стельмах, І, 1962, 113); Зубчасте колесо.

∆ Водоналивне́ ко́лесо див. водоналивни́й; Махове́ ко́лесо див. махови́й.

∆ Ли́ти во́ду на чиє ко́лесо див. ли́ти. перев. чого, перен. Про зміну життєвих подій, фактів і т. ін. Зрана до ночі гуде колесо темних турбот (Зеров, Вибр., 1966, 113); — Як добре, ..що вони [артисти] не потрапили під жорстоке колесо війни, що вони живі і здорові (Рибак, Час.., 1960, 344); Коли ж настав час сівби, Іван Юхимович спершу розгубився. Колесо закрутилося так швидко, без будь-яких зусиль з його боку, що він у перші дні відчував себе зайвим (Руд., Остання шабля, 1959, 364).

◊ Зупини́ти (поверну́ти наза́д і т. ін.) ко́лесо істо́рії — зупинити закономірний хід історичного розвитку, вернутися до минулого. — Немає в світі сили, яка б могла зупинити колесо історії (Рад. Укр., 31 .VIII. 1962, 2); Ко́лесо ща́стя (форту́ни), заст. — про мінливість (зрадливість) долі. Киселевський не діждався вже тієї хвилини, коли колесо щастя мало обернутись корисно для нього (Фр., VI, 1951, 237); Крути́тися як (на́че, мов і т. ін.) [та] бі́лка (бі́лочка) в ко́лесі див. крути́тися.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 219.

Колесо, са, с.

1) Кругъ. Колесом сонечко вгору йде. Грин. III. 533.

2) Колесо въ экипажѣ, машинѣ, мебели. А вони окаянні коней зупиняють, у колесах спиці рубають. К. ЧР. Дивися, які баюри колісьми повироблювано. Харьк. Скрині такі на колесах, що було перехилишся та й дна рукою не достанеш. МВ. Ко́лесо млинове, колесо млинське (Галиц.). Мик. 480. Колесо водяной мельницы. к. водяне. Наружное колесо водяной мельницы. Мик. 480. То-же значитъ и надвірне колесо. Черниг. у. К. палечне (пале́шне). Внутреннее колесо водяной мельницы, приводящее въ движеніе шестерню. Мик. 480. Черниг. у. К. замахове. Часть ткацкаго станка. МУЕ. III. 24.

3) Люди, ставшіе въ кружокъ (на сходкѣ, въ собранія казацкой ради и пр. Увесь поїзд із музиками іде за молодим і стає коло діжи кругом — колесом. МУЕ. 113. Посеред колеса, — а колесо одзначили таке, що з одного краю до другого ледві можно було що почути… — стояв стіл під турецьким килимом. На столі лежала булава Брюховецького з бунчуком і корогвою. К. ЧР. 334. Віщове колесо, судне колесо. Собраніе запорожскихъ казаковъ для суда надъ товарищами. Курінне отамання і всяка старшина кінчали первий обід віщового колеса. К. ЧР. 270. Посеред суднього колеса стояв Кирило Тур. К. ЧР. 269. Раднє колесо. То-же собраніе для рѣшенія дѣлъ. Кругом раднього колеса крик і гомін. K. ЧР. 335.

4) Рядъ вѣтвей, идущихъ вокругъ ствола дерева приблизительно на одинаковой высотѣ. Шух. І. 224.

5) Игра. Также: колесо дурне. Игра состоитъ въ томъ, что взявшіяся за руки дѣти составляютъ вращающійся кругъ, постоянно выворачивающійся то внутрь, то наружу. Ив. 48. Маркев. 73. Ум. Коле́сонько, колісце́, колісна, колісчатко. А з мене, березоньки, колесонька будуть. Чуб. 5. 111.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 267.

ко́лесо —

1) (зменшені — колісце́, коліща́, коліща́тко) коло зі спи­цями або суцільне, що обертається на осі й надає руху екіпажеві та ін­шим засобам пересування; про­дуктом асоціації руху колеса з ру­хом сонця виступає вислів: «Коле­сом сонечко вгору йде»; пускали з гори колесо, обмотане запаленою соломою, — «щоб завжди сонце світило», пop. символіку сонця у пісні: «Крокове колесо вище тину стояло, Много дива видало. — Чи бачило, колесо, куди милий по­їхав?»; у Галичині відоме вербо́ве ко́лесо — коло дівчат у веснянкових та літніх обрядодіях (див. ще дуб 4); має також охоронне значен­ня (колесо уподібнюється чарівно­му колу), зокрема борозе́нне ко́лесо, яким обводили навколо хутора, за­сіяної ниви, надівали на кілок біля худоби; виступає символом обе­режності («Оглядайся на задні ко­леса»), житейської мудрості («Зад­ні колеса йдуть за передніми»), простоти й зручності («Чудеса — не колеса: самі котяться»). Найслабше колесо найдужче скрипить (прислів’я); Загули колеса, котя­чись по рівному шляху (Панас Мир­ний); фразеологізм: п’я́те ко́лесо у во́зі — зайвий, непотрібний (про людину); див. ще Коляда́ 1;

2) мли­но́ве́ (мли́нське) ко́лесо — колесо водяного млина;

3) криве́ ко́лесо — не зовсім ясний фольклорний символ; можливо, символ сонця; у народі кажуть: «Мартин — криве колесо»; якщо це пов’язано з днем Мартина 9/22 листопада, то вже тоді випадає сніг, отже, сонце пі­шло круто на зиму, і потрібні вже не колеса воза, а полози саней;

4) за часів Козаччини — коло лю­дей, що збиралися на сходку, на збори козацької ради та ін.; можливо, криве колесо асоцію­ється з кривим танком; у сполу­ченнях: віщове́ (су́дне) ко́лесо — збори запорозьких козаків для су­ду над товаришами; ра́дне ко́лесо — козацькі збори для розв’язання ді­лових питань;

5) народна дитяча гра; також дурне́ ко́лесо — різновид дитячої гри; діти, які взялися за руки, утворюють обертове коло, що постійно вивертається то все­редину, то назовні.

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006.— С. 299.